Розв’язання соціальних проблем сільських територій значною мірою залежить від зміцнення фінансового стану територіальних громад і підвищення доходів населення.

Землевпорядкування виконується в основному для вирішення організаційно-технічних та правових аспектів перерозподілу земель, а не як засіб обґрунтованої оптимізації і їхнього раціонального використання. При проведенні земельної реформи основна увага приділяється вирішенню проблем власності на землю, її перерозподілу між власниками і землекористувачами, формуванню нових форм землегосподарювання. В той же час, проблема формування сучасного сільського господарства має бути пов’язана не тільки з максимізацією урожаїв та прибутків, а перш за все, із забезпеченням раціонального та ощадливого землекористування.

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробили протягом багатьох століть і освячені віками.

Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

Звичаєвий обряд Святої Вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного народу, однієї нації.

«…Туризм може бути ефективним засобом сприяння соціально-економічному зростанню для всіх країн, якщо одночасно вживатимуться необхідні заходи з метою виконання найбільш термінових національних завдань і досягнення національною економікою прийнятного рівня самозабезпеченості, за якого країна не повинна витрачати більше того, що вона сподівається отримати від туризму».

З матеріалів Гаазької декларації

Міжпарламентської конференції з туризму