15 січня у великій читальній залі зібралися знані львів’яни, шанувальники, представники письменницької громади та друзі, аби відзначити 80-літній ювілей прозаїка, ґрунтознавця, члена Національної спілки письменників України Левка Різника.

Зустріч розпочав директор бібліотеки Іван Сварник, який коротко розповів про творчий шлях ювіляра. Понад двадцять років Левко Різник пропрацював ґрунтознавцем, керівником сектору кадастру землі у Львівській філії інституту «Укрземпроект». Але літературна творчість узяла гору над агрономією. Ставши членом Спілки письменників, він не лише активно публікувався у львівській пресі, видав низку прозових збірок, але й займався організаційною діяльністю у Спілці. Протягом двадцяти років очолював її.

У 2017 році відзначалося 100-річчя Української революції та Української Народної Республіки. А цьогоріч святкуватимемо 100 років з часу створення ЗУНР. Однак серед державних ювілеїв пропущена дата 22 січня 1918 року - проголошення незалежності України IV Універсалом.

22 січня 1918 року в Педагогічному музеї у Києві почалося закрите засідання Малої Ради УНР, яке завершилося ухваленням IV Універсалу, що проголошував самостійність і незалежність України. У преамбулі підкреслювалося: «Народе України! Твоєю силою, волею, словом, стала на Землі Українській Вільна Українська Народня Республіка. Справдилася колишня мрія батьків Твоїх, борців за вольности і права трудящих». Основний зміст було викладено далі. «Однині, - мовилося в документі, - Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жити в згоді і приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу – селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який од нині матиме назву Ради Народних Міністрів». Щодо агресії червоної Москви, Універсал висловлювався чітко: «До так званих большевиків та інших напасників, що нищать та руйнують наш Край, приписуємо правительству Української Народньої Республіки твердо і рішуче взятись до боротьби з ними, а всіх громадян нашої Республіки закликаємо, не жалуючи життя, боронити добробут і свободу нашого народу. Наша Народня Українська Держава повинна бути вичищена від насланих з Петрограда насильників».

26 грудня у великій читальній залі відбувся творчий вечір талановитої поетеси, члена Української асоціації письменників, лауреата літературної премії «Гілка Золотого каштана», члена поетичних клубів «Парасолька», «Клуб поезії» Наталії Калиновської та поетеси, співачки Вікторії Бондаренко. Організаторами поетично-музичної зустрічі стали адміністрація бібліотеки та керівник відділу культури ГО «Центр розвитку української культури та самоорганізаціі» Лідія Плахтій.

27 грудня у відділі україніки відбувся вечір пам’яті В’ячеслава Чорновола. Вечір відкрив директор бібліотеки Іван Сварник. Він охарактеризував історичну епоху, діяти в котрій випало Чорноволові. Оцінюючи цю історичну постать, І. Сварник сказав, що «шістдесятники», чільною постаттю серед яких був Чорновіл, перекинули своєрідний місток від епохи збройного опору московським окупантам і боротьби ОУН-УПА до часу мирного опору дисидентів. Саме Чорновіл уперше на весь світ заявив про комуністичний тоталітаризм, російщення України, порушення прав людини в СРСР. Це сталося 1965 р. у Києві, в кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Для львів’ян постать Чорновола є особливо близькою, адже він певний час працював на Львівському телебаченні, а в горбачовські роки очолив Львівську обласну раду, став рушієм революційних змін, які з Галичини колами розійшлись по всій Україні. Згадуючи перші засідання обласної ради, історик підкреслив, що їх транслювали радіо і телебачення, а львів’яни тисячними натовпами стежили за ними на вулиці. Саме тому ми повинні пишатися таким славним земляком і вшановувати його, як видатну історичну постать.