17 квітня у великому читальному залі зібралися учасники громадської організації «Золоті роки» на зустріч з кандидатом філологічних наук, коучем та психологом Ігорем Папушею. Організатором заходу виступила невтомний керівник організації «Золоті роки» Людмила Гришко.

Ігор Папуша розпочав свій виступ з тези, що у похилому віці знижується афективна насиченість життя, нові враження втрачають колишню яскравість. Проте цей вік має особливе призначення – саме старість окреслює загальну перспективу розвитку особливості, забезпечує зв’язок часів і поколінь. Основним завданням у роботі з людьми похилого віку, наголосив лектор є: підвищення самооцінки, формування позитивного образу старості як часу для щастя, розвитку та внутрішнього спокою. Шлях до щастя через пізнання себе незалежно від віку людини – головний месседж від Ігоря Папуші. Після його розповіді було чимало запитань. Атмосфера в залі була невимушеною і навіть дещо веселою. Всі присутні дякували лектору за пізнавальну і корисну дискусію.

Сьогодні, 17 квітня, завершився земний шлях славного українця Валентина Мороза (1936-2019), відомого шістдесятника, дисидента, історика, публіциста.

Співробітники й читачі нашої бібліотеки мали змогу спілкуватися з паном Валентином кілька місяців тому, наприкінці жовтня 2018 р. Тоді у великій залі відбувалася презентація монографічного дослідження Олега Полянського «Валентин Мороз». Саме на цій зустрічі ми могли почути цікаві спогади історика про його дитинство і юність, життя у таборах і на еміґрації, міркування про тодішню складну політичну ситуацію в Україні й навколо України. Для бібліотекарів особливу вагу мали думки пана Мороза про читання книг і роль читання в житті сучасної людини. Як згадував пан Валентин, першою життєвою катастрофою для нього був момент, коли він зрозумів, що прочитав уже всі книги в бібліотеці рідного села Холонева на Волині. Однак розпач школяра тривав недовго: в містечку Горохові , в районній бібліотеці він виявив тисячі непрочитаних книжок, і життя знову набуло змісту. Від раннього дитинства читання було улюбленим заняттям майбутнього історика, і досі приносить, як він сказав, неабияке задоволення.

15 квітня у відділі літератури іноземними мовами ім. Омеляна Масляка стартував Всеукраїнський громадський соціальний проект з вивчення німецької мови для соціальних працівників з усіх областей України під назвою «Школа опікунок». Партнером українського проекту є Центр опіки в Німеччині. Учасників готують для опікунської праці в соціальних закладах Німеччини. Семінари для майбутніх опікунів проводять викладачі німецької мови Львівського університету, медичні працівники Львова. Учасники ознайомляться зі світовими методами роботи з непрацездатними або обмеженими в самообслуговуванні, посттравматичними громадянами, з громадянами, які мають важкі захворювання, а також з новітнім обладнанням для такої категорії осіб. Швидкісний курс вивчення німецької мови забезпечить спілкування учасників з майбутніми клієнтами.

У відділі мистецької літератури 10 квітня відбулось відкриття книжкової виставки, присвяченої Великодню. Користувачам запропонували перегляд літератури «Великодня веселка». На виставці представлені книжкові, періодичні видання, альбоми тощо. Звичайно, був підготовлений бібліографічний огляд, де акцент робився на звичаях та обрядах українців та методах малювання писанок, щоб дати певне цілісне уявлення про цей феномен.

Закінчили огляд словами Олександра Довженка: «Писанка – це неповторне багатство… Його треба берегти, як безцінний скарб».