2 жовтня 2019 року у читальній залі відділу україніки ЛОУНБ відбувся вечір історичної пам’яті «Трагедія всеукраїнського масштабу» до 75-х роковин від початку депортацій українців з Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя.

Захід відкрив директор бібліотеки Іван Сварник. Він розповів про широкомасштабну акцію примусового виселення українців, яка відбувалася у кілька етапів протягом 1944-1951 років згідно з укладеною між УРСР і маріонетковим Польським комітетом національного визволення угодою від 9 вересня 1944 року про «добровільний» обмін населенням (або евакуацію) і договором 1946 р. про польсько-радянський кордон. Угода ніде не була опублікована і ніким не ратифікована, а отже, залишається питання про її правовий статус. І. Сварник як історик озвучив багато цікавих фактів про характер депортації, про людські втрати під час кожного етапу, його особливості, про сили, що були задіяні під час виселення, та про міфи, які польський уряд розповсюджував на виправдання виселення українців з їх етнічних земель.

Наш активний читач та автор книг про національно-визвольну боротьбу, кандидат хімічних наук, Ярослав Середницький розповів про радянські репресії проти поляків 1937 р., показав слайди. Він зупинився на причинах та наслідках болючої рани українського народу, на провокаціях з боку польських комуністичних властей, у нищенні українських сіл, відзначив велику роль українського підпілля у захисті переселенців від польських банд.

Нікого не залишили байдужими і трагічні спомини уродженців Холмщини заступника голови Львівського суспільно-культурного товариства «Холмщина», наймолодшого члена родини депортованих зі села Котуржин Томашівського повіту Олександра Волошинського та члена ради товариства, депортованої з родиною із села Жуличі Лідії Воробйової (Козак). О. Волошинський розповів про поїздки, які організовувало товариство для відвідання історичної батьківщини та вшанування могил предків, що залишилися там, про відзначення Михайла Грушевського у Холмі, ситуацію з українцями на Холмщині, про шовінізм сучасної польської влади стосовно холмщаків.

Пані Воробйова згадувала цікаві подробиці, які закарбувалися у дитячому сприйнятті. Її родина була депортована у 1944 році, коли виселення мало лукаву назву «евакуація». Однак на початку ставлення до переселенців було досить гуманним і їм дозволяли забрати все майно. Однак у СРСР на них чекали важкі випробування.

Колектив відділу україніки підготував книжково-ілюстративна виставку «Переселенська драма», яка демонструвалася під час заходу.

З історії:

• у 1944-1946 рр. виселено майже 500 тисяч українців;

• у 1947 році було брутально виселено 150 тисяч українців на північно-західні землі Польщі, зокрема у концентраційний табір «Явожно» тоді відправили 4 тисячі непокірних українців. Підстава: угода про демаркацію державного кордону між СРСР і ПНР 1947 року і постанова Ради Міністрів УРСР «Про заходи у зв’язку з відселенням радянських громадян з населених пунктів, які відходять від УРСР до Польщі» від 14 квітня 1948 року;

• внаслідок договору між ПНР та СРСР «Про обмін ділянками державних територій» від 15 лютого 1951 року було примусово виселено 32066 українців із Західної Бойківщини.