5 серпня Провідне коло ОУН «Держава» провело у відділі україніки круглий стіл на тему «Проблеми української «Руїни»: «Самі себе звоювали».

Вступне слово виголосив представник ОУН «Держава» Євген Салевич. Він висловив світоглядні думки про образ українського ворога України і потребу всебічно змалювати цей образ, аби боронити сьогодення і виборювати гідне прийдешнє для нації. Україна наразі тотально програє іншим народам на своїй території і в грі із «своїми арбітрами». І ті, що впускають троянського коня з метою нищення української нації повинні бути зупинені.

Головне слово на круглому столі мав відомий дослідник давньої української літератури, директор «Інституту Слова» Павло Салевич. Він повідомив, що назву доповіді «Самі себе звоювали» взяв із пісні І.Мазепи «Всі покою щиро прагнуть», написаної приблизно 1698 р. Пісня «являє собою документальне зображення становища України кінця XVII століття» (О.Оглоблин), України зруйнованої і захопленої турками, поляками і москалями. Рядок же «Самі себе звоювали» заховує відповідь на конкретну українську національну проблему кінця XVII століття», та суть його із контексту пісні «Всі покою щиро прагнуть», – продовжував доповідач, – не є достатньо задовільною і достатньо влучною. Розмислюючи над названим рядком, П.Салевич прийшов до думки, що сей рядок настільки характерний, що має ширші виміри, його можна пояснити поза текстом пісні Мазепи і становищем України у кінці XVII століття. Сей рядок може також бути ключем для розуміння інших аналогічних національних проблем великої багатотисячолітньої української історії. Шукаючи пояснення для вказаного рядка, П.Салевич зупинився на образі післяволодимирської України-Руси (України початку ХІ ст.) із статті визначного українського славіста Юрія Венеліна «Споръ между южанами и сиверянами на счетъ их россизма». У згаданій статті славіст відтворив Україну ХІ ст. в образі «розбитого і лежачого велетня», якого перед «роздесятеринням» (розділом між родичами) не могли проковтнути «Єгипет, Південь, Схід і Захід» і лише після «роздесятериння» України-велетня в ХІ ст., було відкрито шлях на нього (на напівтрупа) трьом нашестям (татарам зі сходу, туркам із татарами з півдня і германцям із заходу), які «вели раті не з силами сього велетня, а з судомними рухами його членів» (його окремих частин). Українську національну проблему післяволодимирського часу аналогічну із мазепинським часом, означеним рядком «Самі себе звоювали», Юрій Венелін пояснив появою непотизму – наданням родичам посад не за достойність і заслуги, а за свояцтво. Таке пояснення не проливає ані найменшого світла на аналогічну національну проблему мазепинської України, – зробив висновок П.Салевич. Адекватне ж пояснення доповідач знайшов у власному зацікавленні геральдикою і дослідженні давньоукраїнського родового герба Салева (Х ст.), що походить із балтійських русів, із землі і князівства під назвою Салевія у Прусії. Салевія займала усю територію низовини річки Німан до р. Святої. Для пояснення рядка «Самі себе звоювали» у контексті згаданого герба П.Салевич зупинився на двох представниках українського родового герба Салева (Станіслава Лідихівського (близько 1666–1725) –маршалка Тарногродської конфедерації і волинського воєводи, якого посол Петра І Григорій Долгорукий характеризував «мудрим і хитрим чоловіком, якого в цілій Польщі не бачив» та українського гетьмана Івана Самойловича (?–1690). Обидва представники аристократичного українського роду Салева стояли на ворожих позиціях – перший боровся за Польщу, другий – за Україну. Є й конкретна інформація про ворожі наміри Станіслава Лідихівського стосовно України: у 1707 році Станіслав Лідихівський брав участь у львівській раді, яка надала йому повноваження відібрати Правобережну Україну з рук наступника Івана Самойловича гетьмана Івана Мазепи.

На завершення доповідач наголосив, що представники роду Салева не поодинокі у руйнуванні України, до цього причетні також представники інших численних аристократичних українських родів, які боролися за зміцнення сусідніх держав та руйнували Україну. Результатом таких дій у кінці XVII ст. стало те, що українці «Самі себе звоювали».

Участь у круглому столі брали доктор мистецтвознавства Ростислав Шмагало, директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга, доктор філософських наук Ігор Держко, архітектор Микола Обідняк, журналіст Наталя Гумницька та інші.