Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ 14 жовтня провели наукову конференцію «Українська повстанська армія: історіографічні інтерпретації та національна правда».

Представник ОУН «Держава», завідувач відділу україніки поет Євген Салевич виголосив вступне слово «Українська героїчна поразка як жертва задля порятунку нації». Він подав світоглядні думки про похід української нації в історії, який триває тисячі літ, про похід князя Ігоря на половців, який триває у нашій пам’яті понад вісім сотень літ, і про похід УПА в українській національній свідомості, який триває понад вісімдесят літ. Усе свідоме життя у пам’яті промовця живе образ схрону, де українські повстанці, висліджені московським ворогом, заспівали гімн «Ще не вмерла Україна» і пострілялися. Цей образ відбився в циклі поезій Євгена Салевича «Схрон звіра». Українські героїчні поразки тримають нас в історії: похід князя Ігоря проти половців, Берестечко, Полтавська битва, Крути, поразка Армії УНР, поразка УПА. Тому сутністю таких поразок є принесення жертви задля навернення українського світу, задля українського національного прийдешнього.

Літературознавець, дослідник давньої української літератури Павло Салевич виголосив слово «Сакральна жертва Богові у давніх народів». Доповідач зупинився на жертовному обряді князя Святослава у «Слові о полку Ігоревім», який наснився князеві в сні у сакральному місці – «в Києві на горах». Святослав оповідає про власний сон, а пізніше його сон вияснюють бояри. Необхідність пожертви князя була викликана поразкою князя Ігоря і його війська на річці Каялі та полоні українських князів, що витлумачувалося у космологічному сюжеті «Слова» як руйнування українського космосу (українського світу). Святослава жертвують у час заходу сонця (вночі) для божества підземного світу. Відбуваються прості ритуали для освячення жертви: Святослава покривають чорним жертовним покривалом на тисовому ложі, дають йому для причащання синеє вино із струтом, його лоно прикрашають жемчугом і ніжать його. Жертва князя Святослава разом із ритуальною молитвою Ярославни рано в Путивлі на заборолі (в сакральний час і в сакральному місці) – це дві жертви, які вмилостивили богів і через які був збережений український космос (український світ): повернулися Сонце на небеса і князь Ігор в українську землю. Доповідач також назвав приклади аналогічної пожертви князя, короля у багатьох народів, зокрема германських – найближчих для нас українців, що засвідчено у польській «Великій хроніці», сагах та інших джерелах.

Історик Іван Сварник, базуючись на матеріалах канадійського «Гомону України», розповів про широкий спектр фактографії, пов’язаної з чинною збройною боротьбою УПА 40-х-поч. 60-х років ХХ ст. Доповідач зосередився на репресіях і судових процесах в СРСР проти повстанців і членів цивільної мережі, повстаннях у Кенгірі, Воркуті, Новочеркаську. Окремо зупинився на опублікованій 1992 р. інформації про впорядкування й освячення у с. Верба Дубнівського р-ну Волинської обл. могили трьох членів ОУН (Степан Китюк, Володимир Черевайко, Михайло Денисюк), які героїчно загинули 26 червня 1941 р. в бою проти большевиків, спаливши 2 танки. Очевидно, загинув також Юрій Івась, тяжко поранений у цьому бою й захоплений большевиками. Цей факт є яскравим свідченням неперервності збройної боротьби українців проти червоної Москви у ХХ ст. На цій героїчній традиції ми повинні виховувати українську молодь.

Доктор історичних наук Ігор Гаврилів у слові «Феномен української національної армії без держави» говорив про тяглість нашої боротьби за самостійну державу і творення повстанських армій упродовж історії, про тривалу історію творення Української повстанської армії від повстанських загонів на Поліссі для боротьби з поляками і створення отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем УПА «Поліська Січ», про вишкіл воїнів УПА в іноземних легіонах Вермахту «Нахтігаль» і « Роланд», про визначних генералів і воїнів УПА.

Громадсько-політичний діяч Юрко Антоняк у слові «До питання про ідеологію УПА» наголосив на українській історичній традиції побудови суцільного ідеологічного конструкту ОУН та УПА як українського революційного визвольного націоналізму, цитуючи ідеологів Миколу Міхновського та Дмитра Донцова, програмні тексти ОУН.

Наукові концептуальні доповіді на конференції виголосили кандидат історичних наук, завідувач відділу періодичних видань Львівської національної наукової бібліотеки імені Стефаника Юрій Романишин «Видавничо-пропагандистська діяльність ОУН-УПА: структура, форми, національно-визвольний контекст», кандидат історичних наук Петро Лепісевич «УПА і каральні органи НКВД: історія протистояння», кандидат історичних наук Володимир Муравський «Воїни УПА і самураї: феномен жертовності заради нації», професор фольклористики, доктор філологічних наук Ганна Сокіл «Український повстанський фольклор».

Участь в конференції, окрім уже згаданих учасників, брали доктор історичних наук, поет Петро Шкраб”юк, редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга, виконавчий директор ЛОООР Михайло Яворський, громадський діяч Зіновій Бокійчук, художник Ігор Копчик, лікар Ірена Фільц, юрист Нестор Гнатів та інші.