У ювілейні дні Григорія Сковороди, 5 грудня, до відділу абонемента бібліотеки завітало чимало гостей, особливо молоді. Прийшли, аби послухати мудрих людей, поспілкуватися й перейнятися високим духом українського мислителя.

Історик Іван СВАРНИК зробив огляд історичних подій епохи Сковороди. Наголосив, що майбутній філософ народився у козацькій родині Лубенського полку саме в той час, коли наказним гетьманом став легендарний Павло Полуботок. Котрий сміливо протистояв тиранії Петра І, за що, разом із соратниками, був ув’язнений у Петербурзі. Данило Апостол, як досвідчений полководець і поміркований політик, намагався відстояти автономію України і провів важливу для економіки України справу – «генеральне слідство про маєтності» (1729-1731). Так само велике значення мала кодифікація законів Чуйкевича (1743), а також судова реформа (1763), здійснена вже за гетьманування К.Розумовського. Отож наш мислитель формувався в атмосфері вільного й демократичного життя Гетьманщини. У другій половині свого життєвого шляху став свідком ліквідації полкового ладу на Слобожанщині (1765), де працював педагогом, знищення Січі (1775) й цілковитого скасування автономії й козацького ладу та запровадження кріпацтва (1783). Однак ці зміни були зовнішніми й не могли похитнути гуманістичного світогляду духовно вільної людини.

Письменник і мислитель Андрій СОДОМОРА поділився своїми спостереженнями над світоглядом Сковороди, дуже близьким до античних стоїків. У багатьох творах нашого філософа ми бачимо прямі цитати з Сенеки, Платона та інших мислителів давнини. Водночас Григорій Савич є на диво українським автором, задивленим у «Божу красу» нашої природи, перейнятим народнопісенною стихією. Він так само постійно проповідує єдність людини з природою і з Богом, глибоко знає й постійно цитує Святе письмо. Щастя людини, яка мусить найперше бути ЛЮДИНОЮ, полягає, на думку філософа, не в праненні до нагромадження багатств, почестей та інших «мирських» спокус, а в гармонії з собою, в постійному прагненні до самовдосконалення й самопізнання. На думку перекладача, лише ознайомлення з оригінальними творами дозволяє чітко побачити корені світогляду мислителя. При перекладі ці деталі переважно губляться. Тому ми повинні шанувати й давню українську мову, одним із творців якої був Сковорода.

Учений-філософ Ігор ДЕРЖКО проаналізував основні складові філософського вчення Григорія Сковороди, його пов’язаність із світовою філософією, і не лише античною. Він показав на конкретних прикладах розвиток поглядів Сковороди в ХІХ і ХХ ст. Зокрема концепції про триєдиний світ – макрокосм, мікрокосм і духовний світ. Це вчення доповнив наш земляк Вернадський поняттям про ноосферу. На превеликий жаль, для України архів з оригінальними творами Григорія Савича зараз зберігається у Москві, куди його віддала спадкоємиця друга Сковороди Ковалинського. З цим архівом працювали як російські, так і українські дослідники. Зокрема, Павло Тичина, який написав симфонію «Сковорода», не включену до зібрання його творів. Тому, на думку вченого, ми лише почали відкривати Сковороду. Надалі ж слід подбати про повернення архіву філософа в Україну.

Доповідачі відповіли на запитання Павла Салевича й Ігоря Чорновола, вислухали міркування інших учасників імпрези. Чудовим доповненням інтелектуальної учти стали псалми й канти, а також читана поезія Григорія Савича у виконанні театру «Слово і Голос» під проводом незрівнянної Наталки Половинки.