Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище, громадська організація «Міждисциплінарні філософські студії «Ентазис» та відділ україніки ЛОУНБ провели наукову конференцію «Український гетьман ХХ століття Павло Скоропадський і його державотворча діяльність».

Вступне слово на конференції виголосив завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич. Він висловив ряд світоглядних думок про століття блукань української національної еліти і назвав головний контекст обговорення теми заходу – питання навернення і піднесення української аристократії, правдивих давніх українських родів (шляхти) задля творення української аристократичної держави.

Після давньоукраїнського княжого часу в нашій історії було лише два періоди гетьманату – період козацької державності (близько півстоліття від половини XVII ст.) та вісім місяців правління гетьмана Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.). А те, що тліло століттями і загорілося у ХХ столітті, може постати знову. Консервативна ідея живе – вона потрібна українській аристократії, представникам давніх родів і духовному виміру України.

Відомий український історик, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту української археографії й джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України, ідеолог українського традиційного консерватизму Володимир Потульницький подав концептуальну наукову промову «Роль та місце гетьмана Павла Скоропадського в історії, сучасному та майбутньому України». У повному викладі промови Володимир Потульницький змалював такий образ українського гетьмана ХХ століття:

Цього року українська громадськість відзначає дві ювілейні дати, пов’язані з життям та діяльністю видатного українського державного та політичного діяча, останнього гетьмана України Павла Скоропадського (1873 – 1945). Перша з них – 29 квітня виповнилось 105 років з дня проголошення гетьманату – давньої форми державності, яку відродив Павло Скоропадський у новітніх умовах 20-го ст. Друга – це 150-а річниця з дня народження 1873 р. у Вісбадені (Німецька імперія) самого гетьмана 15 травня 1873 р.

Здобутки гетьмана та його роль і значення в історії України слід поділити на дві групи: 1. Ті, які несуть історичне значення; 2. Ті, які занурені у прийдешнє і ще, можливо, чекають на свою реалізацію в подальшому розвиткові української нації та держави. Безперечно, історичне значення мають такі звершення гетьмана, як офіційне визнання української держави урядів 12 країн, відкриття Кам’янець-Подільського державного університету – першого в історії університету з українською мовою навчання, ухвалення гетьмана закону «Про заснування Української Академії наук» та його перше установче засідання, організація українського війська, судової системи держави, військової і цивільної вищої та середньої освіти, становлення єдиної української валюти – гривні.

Значення для прийдешнього мають такі ось три здобутки гетьмана:

а. реставрація Павла Скоропадського гетьманської влади в Україні – нашої найдавнішої національної державної традиції, яка тривала мало не півтора століття (половина 17-го ст. – три чверті 18-го ст.). Сам Павло Скоропадський прийняв титул гетьмана України. Було запроваджено державну символіку Української держави на основі відродження козацько-гетьманських традицій та було затверджено гетьманський проект про формування війська на класовій основі та проект відродження українського козацтва як окремого воєнізованого стану. Всьому світу було засвідчено самим фактом проголошення гетьманату, що українці – це не плебейська, так звана «неісторична» нація, «неісторичний» народ, як це стверджували Геґель, Маркс, Ленін та їхні численні послідовники в усьому світі, а нація, яка будує свою аристократичну національну державу, національна свідомість якої сягає в часи давніх гетьманатів на чолі зі своєю аристократією – шляхтою.

б. За часів існування гетьманату Скоропадського, і особливо в еміграції, була закладена традиція творення міжнародних відносин на зовсім іншій основі, аніж у республіканських державах. Вона була закладена на основі бачення згори – з позицій власної української аристократії – шляхти. Саме на такій основі гетьман Скоропадський встановив в еміграції міжнародні відносини з двома монархіями – Англією та Японією, та 14-а республіками в Європі та Америці. Ці відносини потребують вивчення їхнього досвіду і врахування у майбутній дипломатичній практиці.

в. Гетьман Павло Скоропадський спричинився до створення ідеології традиційного українського консерватизму. Якщо Липинський створив цю ідеології як течію «правого» крила в українському політикумі, то Скоропадський зробив все можливе, щоб ідеологія традиційного консерватизму, уособлена у формі гетьманату, стояла над всіма ідеологіями й виступала як об’єднувальний центр для всього українського політичного спектру. Зараз, коли вже 30 років поспіль в Україні відсутні політичні ідеології, які мають бути занурені в нашу історію, і черпати з неї свої витоки та традиції, а замість партій, побудованих на основі глибоко закладених в нашій історії ідеологіях консерватизму, лібералізму, націоналізму та інших течій, існують різні «іменні» угруповання, створені під конкретного лідера, які обслуговують по суті інтереси того чи того олігарха, ідеологія консерватизму, яку створив Липинський та удосконалив Скоропадський, покликана започаткувати повернення до нормального стану речей. Цей ідеологічний здобуток гетьмана, за умови його відродження, підніме Україну на зовсім інший цивілізований щабель у політиці й сприятиме просуванню України до ЄС та НАТО.

Вищезазначені три здобутки Скоропадського мають непересічне та переломне значення для майбутнього за умови, коли їх реалізують сучасні українці. Буде злочином перед майбутнім не спробувати провести ці здобутки у політичну практику знову, оскільки досі політичний механізм України працює на масову свідомість, але аж ніяк не на еліту. А сильну, законну й справедливу державу, як свідчить досвід усіх могутніх націй, створюють давні усталені традиційні ідеології, притаманні певній землі.

Наукові промови на конференції виголосили відомий історик, директор ЛОУНБ Іван Сварник «Гетьман Павло Скоропадський і культурні підвалини Української держави», доктор філософських наук Ігор Держко «Ідея Української держави та еволюційний шлях гетьмана Скоропадського», доктор історичних наук Богдан Левик «Національна армія Павла Скоропадського», доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Історія гетьмана в контексті історії Української держави», доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський «Гетьман Скоропадський та діячі національної культури і мистецтва».

Слово на конференції також мали громадсько-політичний діяч Ігор Кузьмак «Втрачені можливості української нації в історії ХХ століття», громадський діяч Юрко Антоняк «Ідея служіння нації в історичній долі гетьмана Скоропадського», громадський діяч Михайло Яворський «Дитинство українського аристократа», громадський діяч Зеновій Бермес «Проблеми еволюції української еліти», діяч освіти Ірина Даць «Образ гетьмана у спогадах доньки Олени», редактор журналу Андрій Левик «Український гетьман ХХ століття на сторінках «Нашої спадщини».

Участь у науковій конференції, окрім уже згаданих учасників, брали доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, поет і літературознавець Павло Салевич, художник-монументаліст, іконописець Наталя Білоус, діяч освіти Ярослав Даць, громадський діяч Михайло Вельгош, підприємець та меценат Олег Подвірний, художник Ігор Копчик, завідувач відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів Ігор Капраль, провідні бібліотекарі відділу україніки Мар’яна Москва і Надія Бала та інші.