24 липня в читальній залі зійшлося значно більше слухачів, ніж зазвичай, на лекцію Іван Сварника про «весну народів». Адже події, про які мовилося, охопили всю Європу. Революції відбулися в Сицилії, Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині, Сардинії, Неаполі, Венеції та інших країнах. Причиною було прагнення народів позбутися феодальних пережитків, які гальмували прогрес, трансформувати державний лад і домогтися демократичних реформ та втілити принцип самовизначення націй. Найбільших успіхів домоглися угорці на чолі з Кошутом, які проголосили незалежність Угорщини й були самостійними понад рік. Австрії вдалося знову підкорити Угорщину лише 1849 р. за допомогою Росії. Значними були й успіхи французів, німців, італійців. Натомість польське повстання у Кракові було розгромлене. Але завдяки значним впливам у Відні польські аристократи домоглися певних успіхів у Галичині, де намісником (губернатором) став перший поляк – В. Залеський.

Революційні події у всій Європі викликали активізацію українського суспільства. Навесні 1848 р. у Львові виникла перша українська громадсько-політична організація – Головна Руська Рада. Її головою обрали митрополита Григорія Яхимовича, заступником – крилошанина Михайла Куземського. Членами ради були представники нечисленної української інтелігенції - священники, викладачі, студенти, службовці. ГРР підготувала солідну програму діяльності, висунула до уряду низку політичних вимог: поділу Галичини на 2 частини за етнічним принципом, запровадження у Східній Галичині української мови в усіх установах, організацію українського шкільництва, включно з вищим. ГРР, після нарад з науковцями, опрацювала українську національну символіку – герб (золотий лев спинається на скелю в синьому полі) та хоругву – синьо-жовте полотнище. На народні кошти була заснована перша українська газета «Зоря Галицка», культурно-просвітницька організація Галицько-Руська Матиця, збудований Народний дім. Та головним здобутком стало поширення тези про єдність українського народу в етнографічних межах «від Сяну по Кавказ».