Вже традиційно цього понеділка, 25 вересня, в бібліотеці зібралися екскурсоводи, аби послухати лекцію історика Івана Сварника про Ярослава Ісаєвича та його внесок у вивчення історії Львова, Галичини й України загалом.

Ярослав Ісаєвич народився 1936 р. на Волині, в с. Верба, в родині відомого політичного діяча, члена Центральної Ради Дмитра Ісаєвича. З дитинства, яке провів у Стрию, багато читав. 1957 закінчив історичний факультет Львівського університету. Здібний студент звернув на себе увагу викладачів, і його залишили асистентом на кафедрі південних і східних слов’ян. З 1958 став аспірантом Івана Крип’якевича в Інституті суспільних наук. Займався давньою історією Дрогобича, і вже 1961 р. захистив кандидатську на цю тему. В ІСН Я. Ісаєвич працював до кінця свого життя, до 2010 р., в т. ч. понад 20 років (з 1989) був його директором. Паралельно з науковою й адміністративною роботою був педагогом. 1967-1969 викладав у Львівському університеті, 1981-1983 рр. був професором Івано-Франківського педінституту, 1988-1990 працював у Гарвардському університеті. 1978 захистив докторську дисертацію в Москві на тему, якою займався половину життя – «Історія друкарства на Україні та його роль у міжслов’янських культурних зв’язках (ХVI-XVII ст.). 1993 став академіком-секретарем НАН України, а протягом 1993-1999 очолював Міжнародну асоціацію україністів.

З наукових праць Ісаєвича слід відзначити «Братства та їх роль в розвитку української культури», «Джерела з історії української культури доби феодалізму», «Юрій Дрогобич», збірник документів «Першодрукар Іван Федоров та його послідовники на Україні». Гордістю нашої культурології є фундаментальне видання (у співавторстві з Я. Запаском) «Пам’ятки книжкового мистецтва». Для львовознавства важливим є 3-томне видання «Історія Львова», статті до якого писали багато істориків Львова.