13 листопада екскурсоводи мали нагоду ближче довідатися про людину, яка знайшла вічний спочинок у Руді Гніздичівській на Жидачівщині. Бо там був маєток його дружини. Мова про гетьмана України Івана Виговського (1616-1664).

Виговські були українського православного шляхетного роду, належали до гербу Абданк з відміною, свої володіння мали на Київщині. Іван Виговський здобув хорошу освіту в Києво-Могилянській академії, працював у Київському й Луцькому гродських судах, був намісником луцького старости. А ще був дієвим членом Луцького православного братства. Згодом перебував на військовій службі в королівському війську, відзначився у боях з татарами й ногайцями. Дослужився до звання ротмістра. З 1638 р. був писарем козацького комісара Я. Шемберґа, під час битви під Жовтими Водами ротмістр Виговський потрапив у татарський полон, двічі тікав, врешті був викуплений Б. Хмельницьким. Добра освіта, бойовий досвід і особисті якості сприяли тому, що Виговський став особистим писарем гетьмана, а з 1650 генеральним писарем Війська Запорізького. За посадою він керував дипломатичною службою, справив значний вплив на формування козацької держави. Брав участь у всіх баталіях того часу – воював під Пилявцями, Збаражем, Зборовом, Берестечком, Батогом, Жванцем, Охматовом, Львовом (1655). Співавтор Зборівської угоди, Білоцерківського миру, Переяславської угоди (хоча особисто був проти договору з Москвою).

Після смерті великого Богдана, коли гетьманом обрали Юрка Хмельницького, Виговський був його регентом, а в жовтні 1657 обраний гетьманом. На той момент у Гетьманщині відбувалися складні процеси. Соціальне невдоволення, яке Хмельницький приборкував силою і великим авторитетом, прорвалося назовні. Частина старшини й козаків не сприйняли нового гетьмана, відновився конфлікт із Запоріжжям. Навесні 1658 р. в Україні почалася громадянська війна, роздмухувана Москвою. Виговському вдалося, залучивши татар на свій бік, розгромити бунт Пушкаря й Барабаша. Але Москва, підтримуючи опозицію, почала відкриту агресію. Передбачаючи це, гетьман уклав союз із Польщею (Гадяцька угода) 1658). В битві під Конотопом українці за допомогою поляків і татар розбили московітів. Однак Сірко з запорожцями напав на Крим, і татари покинули Виговського. Тиск опозиції змусив Виговського зректися булави. Надалі він перебував у Дубні, Барі, Львові. В нашому місті став членом Успенського братства. 1664 Виговського звинуватили в організації змови проти П. Тетері й розстріляли. Останки гетьмана дружина перевезла з Черкащини в Галичину й поховала в Руді біля Гніздичева.