11 грудня в ЛОУНБ зібралися на наукову конференцію «ТВОРЦІ НЕЗАЛЕЖНОЇ НАУКИ» вчені з п’яти установ – Центрального державного історичного архіву України у Львові, Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки та Археографічної комісії НТШ, аби вислухати доповіді й обмінятися думками щодо перспектив розвитку науки в Україні й України як держави. Останню творили своєю працею вчені НТШ – М. Грушевський, І. Пулюй, І. Крип’якевич, С. Рудницький, С. Томашівський, Є. Вертипорох та сотні інших.

Вітаючи присутніх, директор бібліотеки, а водночас голова Археографічної комісії НТШ Іван СВАРНИК підкреслив, що саме цього дня 150 років тому Галицьке намісництво затвердило перший статут Літературно-наукового товариства ім. Шевченка, що мало на меті «вспомагати розвою руської (малоруської) словесності». Фундаторами нового товариства були свідомі українці з Наддніпрянщини й Галичини. 1892 р. товариство реорганізувалося на суто наукове й поступово перетворилося на поважну інституцію, провідники якої – Ю. Целевич, О. Барвінський, М. Грушевський, І. Франко, М. Гнатюк та ін. заклали тричленну структуру товариства, започаткували систематичне видання наукових «Записок», серійних видань, збірників, «Хроніки» та ін. Членами НТШ стали знані українські й зарубіжні науковці, а товариство перетворилося на неформальну Академію Наук.

Галина МОСКОВИЧ розповіла про бібліотечну колекцію Вертипорохів-Іванусівих з Канади, передану до Львова зятем Є. Вертипороха Олегом Іванусівом (автор книги «Церква в руїні») і його дружиною Боженою Іванусів. Ці книги започаткували Бібліотеку діаспорної літератури ім. М. Павлика (нині відділ україніки ЛОУНБ). Каталог збірки підготувала 2009 р. Л. Рудик. Він охоплює 563 позиції, в т. ч. книги з дарчими написами Є. Вертипорохові від Є. Онацького, Я. Падоха, Л. Рудницького та ін.., численні видання НТШ в Канаді, праці Л. Биковського, Д. Донцова, Т. Коструби, Я. Пастернака й багатьох інших авторів. Широко представлені й письменники І. Багряний, В. Барка, Ю. Липа, У. Самчук та ін.

Микола ЛИТВИН поділився цікавими спостереженнями про політичну діяльність галицьких учених-ентешівців. М. Грушевський, зокрема, започаткував «війну ювілеїв» - відзначення сторіччя «Енеїди», 200-річчя союзу Мазепи з Карлом ХІІ, сторіччя Гоголя. Натомість заперечили потребу святкування ювілеїв Пушкіна, Палацького, Полтавської битви. В Товаристві активно працювали політемігранти з Росії – В. Дорошенко, М. Залізняк, О. Назаріїв. Перші наукові публікації в «Записках» зробив С. Петлюра. Дієвими членами СВУ стали В. Сімович, М. Кордуба, С. Томашівський. К. Левицький очолив уряд ЗУНР, а Є. Петрушевич у критичний час став диктатором. І. Кревецький редагував пресовий орган ЗУНР «Република». У міжвоєнній Польщі С. Федак і В. Старосольський були захисниками українських революціонерів на політичних процесах у Львові й Варшаві. Р. Зубик був єдиним ученим, який прилюдно виступив проти «саморозпуску» НТШ 1940 р. і був розстріляний.

Роман Пляцко висвітлив постать геніального фізика Івана Пулюя, який, безумовно заслуговував на Нобелівську премію, і не лише відкриттям Х-променів, а й практичними винаходами в галузі освітлювальних апаратів. Високу оцінку здобула його безпечна електрична лампа для гірників, телетермометр, що дозволяв вимірювати температуру на великій відстані, удосконалення телефонного зв’язку та ін. Але Пулюй цікавився не лише наукою. Ще юнаком він став активним членом студентської громади в Тернополі, навчаючись у Відні, заснував товариство українських богословів, 1869 видав український «Молитовник», а протягом 1871-1880 рр. разом із П. Кулішем переклав українською мовою «Біблію» («Новий Завіт» видало НТШ у Львові 1880). Славному українцеві пощастило дочекатися незалежності України 22 січня 1918 р., а 31 січня він відійшов у вічність.

Іван Сварник поділився власними спогадами про роботу архівного семінару з архівознавства і спеціальних історичних дисциплін. Його започаткував 1961 р. акад. І. Крип’якевич, якого підтримала тодішня директорка архіву Н. Врадій. Продовжуючи семінар НТШ міжвоєнного періоду, історик залучив до наукової праці молодих архівістів – О. Мацюка, О. Купчинського, М. Вавричин, О. Маркевича, В. Сіверську, Е. Ружицького, П. Фостик та ін. Вони досліджували філігранологію, дипломатику, картографію, сфрагістику, палітурництво, палеографію та інші спеціальні історичні дисципліни. Результати оприлюднювали на семінарі й конференціях, публікували у збірнику «Історичні джерела та їх використання», в «Архівах України» та інших часописах. Найбільших успіхів серед архівної молоді досягли Орест Мацюк, Олег Купчинський, Ярослав Дашкевич. Учасниками семінару були також викладачі Я. Кісь, С. Злупко, М. Кравець, О. Капенко, працівники львівських бібліотек і музеїв.

Леся Цюцюра зупинилася на багатогранній діяльності Степана Рудницького. Як учень Грушевського, він мав стати істориком і написав низку статей про козацтво. Однак потім на пропозицію свого наставника різко змінив напрямок досліджень і зайнявся географією, картографією, геологією, астрономією й суміжними науками, які на той момент були малодослідженими. Саме Рудницький творив українську географічну термінологію, заклав основи картографічної справи, польових геоморфологічних досліджень, фізичної і політичної географії, антропогеографії. Великий резонанс викликав написаний німецькою мовою нарис Рудницького «Україна і Українці» (1914), до якого вчений склав етнографічну оглядову карту України. Не втратили свого значення численні статті, перевидані в збірнику «Чому ми хочемо самостійної України».

Михайло Яворський наголосив, що ювілей НТШ – добра нагода подумати про зміни – вченим слід виходити поза межі спілкування між собою, активно залучати молодь до роботи в товаристві, звертатися до бізнесу. Адже свого часу Товариству допомагали Чикаленко й інші меценати. Також згадав про обставини відновлення товариства у 1989 р. й підкреслив, що з боку тодішньої місцевої влади було сприяння, а не протидія – може тому, що до відродження НТШ доклалися такі відомі вчені, як Підстригач, Романів, Голубець, Юхновський.

Доповідачі мали рідкісну можливість безпосередньо з видавництва отримати збірник матеріалів конференції «Творці незалежної науки», куди увійшли також статті М. Капраля, У. Кришталович, Т. Литвин, Г. Сварник, Н. Халак, І. Чорновола.