12 лютого в бібліотеці точилася зацікавлена бесіда про краєзнавця, який залишив колосальний спадок для нащадків - десятки учнівських зошитів з архівними виписками, копіями публікацій, відомостями з літератури про історію давніх міст і містечок Галичини. Не лише Львова, а й Городка, Магерова, Перемишля, Белза, Ярослава, Мостів, літописного Пліснеська та інших міст і сіл. А також великі картотеки до історії Львова й історії мистецтва.

Мова про Йосифа Ґронського (1902-1984), напрочуд скромну й тиху людину, а водночас великого ерудита, поліглота, близького приятеля багатьох істориків (О. Мацюка, В. Вуйцика, І. Ісаєвича) та митців (В. Патик, Г. Смольський, В. Манастирський). Йосиф народився у Львові в сім’ї писаря Галицького намісництва. Та шкільну освіту здобув у Яворові, куди Ґронські перебралися після 1910 року. Навчався у таємній Львівській політехніці, далі в Данціґу. 1922 був заарештований за участь в УВО, коли перевозив до Галичини зброю, засуджений на 8 років, з яких відбув 4 й був амністований. Повернушись до Львова 1928, Йосиф продовжив студії, але вже на правничому ф-ті університету, попередньо закінчивши 1-річні торгово-економічні курси. Певний час працював у редакції «Неділі» з М. Голубцем, на фабриках «Дендра», «Декоро». За «перших совітів» працював у бухгалтерії медінституту, під час окупації в українських кооперативних структурах, після війни очолював бухгалтерію і господарство медінституту, працював в обласному управлінні кінофікації й управлінні культури. А після виходу на пенсію зміг, врешті, зайнятися улюбленою справою – краєзнавством. Цьому заняттю дуже сприяла \Віра Свєнціцька, яка 1976 р. попросила Йосифа Ґронського впорядкувати чужомовні рукописи Музею українського мистецтва.

Результатом дослідницької роботи пана Йосифа в архівах і бібліотеках стали нариси «Будні середньовічного Львова», опубліковані в журналі «Жовтень 1981-1984 рр. А також упорядкована його сином книга «Нарис історії Яворівщини» (Львів, 2012), яка є в наших фондах. Третину цього видання займає дуже цікава «Автобіографія» вченого (с. 163-221) з численними світлинами й копіями особистих документів. Особистий архів дослідника, значною мірою неопублікований, зберігається у відділі рукописів ЛННБ ім. В. Стефаника.