Ансамбль вулиці Руської є візитівкою Львова. Створений переважно італійськими будівничими ХVІ-ХVІІ ст., він гармонійно поєднує риси європейського Відродження й українського народного будівництва. Про Успенську церкву, вежу Корнякта й каплицю Трьох Святителів фахово писали Микола Голубець («Львів. Провідник») Іван Могитич («Ансамль вулиці Руської»), Володимир Вуйцик (статті про історію реставрацій ансамблю, про Павла Римлянина та інших італійців), Роман Могитич (розділ в «Арїітектурі Львова»). Однак жоден з дослідників не сказав про будівництво першої церкви Успення у Львові. Адже вона, безумовно, постала ще в княжі часи й була більш-менш на тому місці, що й нинішня. Документи про це загинули під час пожеж Львова ХІV-ХVІ ст. й вежі Корнякта , де зберігалися бібліотека й архів Успенського братства. Ясність могли б внести археологічні дослідження прилеглої території.

Зі збережних документів випливає, що нинішню церкву на місці попередньої, яку спорудив у ХVІ ст. Петро Італієць з Луґано (зображена на давній печатці братства) і яка згоріла 1571, почав мурувати Павло Римлянин 1591 р. За контрактом він організував постачання каменю й усі будівельні роботи. План будови погодив з братчиками. Фінансували будівництво молдавські господарі – Петро, Олександр, Ієремія, які передавали кошти, погоджували будівництво з королем, допомагала забезпечити церковні потреби. Наприклад, позолотили хрести, прислали срібні чаші і т. п. Чудовий іконостас виготовили Петрахнович і Руткович. Але в к. ХVІІІ ст. з ініціативи пароха Левинського його замінили модерним, а старий продали у Великі Грибовичі. У ХХ ст. вікна від Руської оздобили вітражі П. Холодного-старшого.

Старішою за церкву є дзвіниця – вежа Корнякта. ЇЇ спорудив 1572-1578 Петро Барбон з допомогою П. Римлянина. 4-й ярус з бароковим шоломом добудували 1695 р. Вежа вражає гармонійністю й виразним силуетом. В давнину вона була не лише дзвіницею, але й слугувала обороні: на галереї над 3-м ярусом розміщували гармати під час ворожих нападів і облог міста. Всередині вежі зберігали бібліотеку й архів Успенського братства.

Старішою є й каплиця Трьох Святителів або Балабанівська (фундатором її реставрації був купець Олексій Балабан, про що свідчить таблиця над входом). Її звели 1578-1591 рр. А. Підлісний і П. Красовський. Конструктивно вона нагадує дерев’яні церкви з 3 банями.

Ансамбль Успенської церкви, навколо якої багато століть об’єднувалося духовне й культурно-освітнє життя місцевого українського населення (тут діяли братство, школа й друкарня), є чудовим втіленням багатства й різноманіття нашої давньої культури, поєднаної з передовими європейськими тенденціями тої епохи.