5 травня в бібліотеці відбулася бесіда Івана СВАРНИКА «Маківка». Як зазначив історик, Маківка стала поворотним пунктом першого періоду Великої війни, коли вдалося зупинити просування москалів на захід і почати визволення від них Галичини.

Маківка – не найвища гора (958 м) біля Славська, однак ця вершина перекривала шлях до Козьової, а далі через перевали на Угорську рівнину, куди рвалися москалі. Бої на Маківці тривали з 29 (точніше, з ночі 28 квітня) до 4 травня включно, коли сотні УСС вивели з поля бою на перепочинок і докомплектування. Легіон УСС на той момент складався з 2 куренів (Г. Коссака й В. Дідушка). У битві брали участь одночасно 5 сотень, деякі ввели 2 травня як підкріплення. УСС входили до складу 55 піхотної дивізії ген. Фляйшнера 130 бригади, якою командував Йосиф Доброволя-Вітошинський. Протистояли січовикам Овруцький і Кременецький піхотні полки, а з 30 квітня їх підтримали частини Каспійського полку. На початку бою, 29 квітня, українці вибили москалів з Маківки, 30 квітня,1 і 2 травня тривали контратаки москалів. Траншеї по кілька разів переходили з рук в руки, часто відбувалася рукопашна боротьба. Як писав 1 травня Д. Вітовський, «Клекотіли по обох сторонах скоростріли, при землі гупали ручні гранати – здавалося, гора рухається, дихає пеклом». Січовики виявили дивовижну стійкість і мужність, відстоюючи свої позиції. За ці бої срібним хрестом за мужність були нагороджені О. Степанівна, С. Галєчко, П. Дідушок, Р. Сушко, С. Ґорук, А. Мельник, О. Букшований та багато інших стрільців і старшин. Втрати УСС на 4 травня склали 42 вбитими, 76 пораненими, 35 полоненими. Невідомі втрати угорських гонведів. Москалі загалом втратили вбитими й пораненими бл. 3 тис. бійців. Після виведення з бою українців їхні позиції зайняли австрійці й угорці. 5 травня Маківку знову захопили москалі. Однак стратегічне завдання УСС виконали. Затятий опір на Маківці дозволив австро-німецьким військам сконцентрувати резерви й розпочати контрнаступ проти москалів. В результаті 22 червня було звільнено Львів.

Битва на Маківці, як писало «Діло», стала поворотним пунктом нашої історії, від якого українці стали самі активно вирішувати свою долю й боротися за власну державу. Тут вони вперше від часів Полтави знову протистояли історичному ворогові – Москві. Саме на Маківці відзначилися наші легендарні військовики Дмитро Вітовський, Гриць Коссак, Андрій Мельник, Олена Степанівна.

Після битви на схилах Маківки виник український військовий цвинтар. У міжвоєнний період він став місцем паломництва української молоді, яка вшановувала тут своїх героїв. В радянський час могили були поруйновані, а учасників битви вважали «буржуазними націоналістами». В кінці 80-х років ХХ ст.. меморіал відновили, а нині це величний пантеон української бойової слави.

Питання до лектора стосувалися відзначення учасників, присвоєння їм офіцерських звань, озброєння, яке вони використовували, окремих персоналій.