Про романтичну історію кохання славного художник Артура Ґроттґера й аристократичної панянки Ванди Монне чули певно всі львів’яни. 15 грудня її спробував проаналізувати історик Іван СВАРНИК, спираючись на статтю І. Чорновола й путівник C. Ніцєї Сmentarz Łyczakowski.

Він детальніше зупинився на другому періоді життя художника у Львові 1865-1867 рр. (спочатку він навчався тут 1848-1852 у гімназії). Підкреслив, що Артур був нашим земляком, народився 1837 р. в Отиневичах під Бережанами в заможній поміщицькій родині, вчився у Львові, Кракові в Академії Мистецтв (разом із Матейком, Млодницьким, Філіппі) й Відні. За акварель «Приїзд Франца-Йосифа до Львова» (1851) отримав іменну стипендію цісаря, за яку здобув чудову художню освіту. Прославився своїми циклами батальних творів на теми польського повстання «Польща», «Литва», «Варшава», «Війна» та ін. Більшість цих робіт зберігаються у Львівській галереї мистецтв. У Львові Ґроттґер належав до богемного гуртка, що сформувався навколо скульптора Паріса Філіппі (Млодницький, Шайноха, Марковський та ін.). Тут творча молодь обговорювала не лише мистецькі проблеми, але й суспільні, політичні питання, ситуацію поляків, поневолених Австрією, Росією і Пруссією і перспективи визвольної боротьби в Европі.

Ванда народилася в родині французького емігранта Карла Монне, старшого залізничного інженера й директора Галицької ощадної каси. З дитинства була знайомою з митцями, цікавилася літературо. Мешкала на Театральній, 11 в дівочому пансіонаті, яким керували її тітка й мати. Здобула добру освіту. На її могилі на Личакові написано, що вона була скульпторкою.

Знайомство Артура з Вандою сталося в січні 1866 на балу Стрілецького братства на Курковій. За тиждень він освідчився й попросив у батьків її руки. Молоді зустрічалися дуже часто – в Єзуїтському парку, на Стрільниці, на Личакові, в театрі. Артур осипав дівчину подарунками, часом екзотичними (мавпочка, дресирований ведмідь). Збереглася значна кількість листів художника до нареченої – в грудні того ж року він поїхав на заробітки в Париж, але восени 1867 р. захворів, а 13 грудня 1867 р. помер від сухот на курорті в Піренеях. Ванда продала коштовності, частину посагу, аби доправити тіло Артура на батьківщину й поховати на Личаківському цвинтарі, в місці, як він сам обрав. Протягом 1868-1873 Паріс Філіппі безкоштовно виготовив гарний пам’ятник товаришеві, за яким Ванда (1850-1923) доглядала до кінця життя. За 4 роки після смерті Артура Ванда вийшла заміж за його приятела Кароля Млодницького, талановитого художника, який переважно вчив малювати інших, мала з ним дітей. Кароль помер 1900 р., похований на Личакові, Ванда пережила його на 23 роки.