Знавець бібліотек, архівів, історик Богдан Барвінський народився 15 липня 1880 р. в Тернополі в родині видатного вченого й громадсько-політичного діяча Олександра Барвінського, яка дала нам багатьох відомих діячів науки, культури й освіти. Богдан здобув чудову освіту в українських гімназіях у Львові, навчався на філософському факультеті у Львівському, Віденському й Берлінському університетах, де його професорами були М. Грушевський, Т. Войцеховський, Л. Фінкель, О. Колесса, О. Бальцер, Т. Шеманн та ін. Архівний досвід здобув 1901-1903 рр., працюючи аплікантом Крайового архіву гродських і земських актів у Львові. (1917 видав нарис про цей архів). 1907 Богдан захистив докторат з філософії про литовсько-руського князя Жигимонта Кейстутовича, працював як дослідник у німецьких і польських архівах.

Однак значно більше місце в його житті займала фахова й наукова праця в бібліотеках. Протягом 1908-1919 рр. він працював як волонтер, практикант і асистент у бібліотеці Львівського університету. 1914 р. склав для працівників бібліотеки (бібліографів) «Практичний підручник транскрипції слов’янських мов для укладачів каталогів у бібліотеках з польсько-латинським алфавітом». 1919 року, після захоплення Львова Польщею, відмовився присягати на вірність Польській державі й був звільнений з бібліотеки. Протягом 1918-1922 рр. працював у бібліотеці «Народного дому» у Львові, початок якій поклала збірка книг А. Петрушевича. У цій бібліотеці вчений упорядкував багатющий рукописний відділ. В той же час Богдан Барвінський активно займався педагогічною діяльністю, 1911 уклав підручник української історії для середніх шкіл, 1912 брав участь в опрацюванні проекту реформи викладання історії в середніх школах. Протягом 1921-1923 рр. був секретарем і професором Українського таємного університету у Львові, 1921-1924 викладав історію Польщі в жіночій гімназії сестер-василіянок, 1923-1939 в гімназії «Рідної школи», 1926-1929 в жіночій учительській семінарії УПТ. Викладання й інші занаття не перешкоджали Богданові Барвінському працювати науково. Особливо тісно співпрацював він з Науковим товариством ім.. Шевченка (з 1902 р.), публікувався у його виданнях, виступав з доповідями, рефератами, рецензіями. Особливий розголос викликала його публікація 1914 «Польська персоніфікація «України» з 1644 року» про використання Бопланом назви «Україна» . З 1912 р. Барвінський був членом Бібліографічної (згодом Бібліологічної) комісії НТШ, заст.. голови комісії, з 1919 референтом бібліотеки НТШ. Після російської окупації Львова 1914-1915 рр. разом із М. Тершаковцем 1919 р. упорядковував бібліотеку товариства на вул.. Чарнецького (нині Винниченка), 24.. У 1928-1929 рр. Львівська дирекція публічних робіт запросила Барвінського впорядкувати Технічну бібліотеку, в ході робіт доктор склав картковий каталог та інвентар бібліотеки.. В 1937-1939 рр. Б. Барвінський був співробітником бібліотеки товариства «Студіон», протягом 1939-1941 рр. був директором, а 1941-1942 заст. директора бібліотеки Львівського університету, 1943-1944 керував об’єднаною бібліотекою «Народного дому» й НТШ. Після вигнання німців протягом 1944-1947 рр. Богдан Барвінський керував відділом рукописів Львівської філії Наукової бібліотеки АН УРСР. В роки репресій проти української інтелігенції 1947 звільнений з бібліотеки, але не зазнав ув’язнення, як його брат Василь. Помер у Львові 1958 р., похований на Личаківському цвинтарі (поле 57) неподалік від Омеляна Терлецького, Леонарда Марконі й Антона Попеля.

Іван СВАРНИК