До Всеукраїнського свята Вишиванки відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує багатомовну книжково-альбомну експозицію літератури про вишиванки народів світу. Щорічно у травні українці відзначають яскраве та самобутнє свято День вишиванки, присвячене нашому національному одягу. Українська вишиванка з'явилася багато століть тому, а кількість різних візерунків та технік шиття порахувати неможливо. Це свято люблять і діти, і дорослі, залюбки вбираючись у яскраві сорочки. День вишиванки 2024 року пройде за умов повномасштабної війни, що підвищує важливість свята. Ця дата поєднує українців, прославляє нашу культуру, виховує любов до національних символів та руйнує багато міфів російської пропаганди. День вишиванки з'явився у 2006 році від ініціативи студентки Чернівецького університету ім. Федьковича Лесі Воронюк. Вона запропонувала іншим учням прийти на заняття у вишиванках в один день. Спершу до акції долучилося кілька десятків студентів. Потім у вишитому одязі почали приходити викладачі, а свято стало відомим у місті. Поступово День вишиванки став поширюватися всією Україною, але найпишніше відзначається у Чернівцях. Дата свята спеціально призначена на будній день, щоби наголосити, що вишиванка може бути звичайним повсякденним предметом убрання, а не лише святковим одягом.

Історія та візерунки української вишиванки

Точний період появи українських вишиванок встановити не можна, проте відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку. Мистецтво вишиванки стрімко розвивалося у Київській Русі. У ті часи вишиті сорочки були дуже дорогими і доступними лише для багатіїв. Існували спеціальні гуртки вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб. Починаючи з 17 століття мистецтво вишиванки почало поширюватися в народі. Вишивати вміла кожна українка. Дівчата вишивали рушники на своє майбутнє весілля і демонстрували родичам нареченого. Якщо наречена погано володіла голкою, то її могли вважати невмілою господинею. Поступово вишиванки стали доступнішими і все частіше використовувалися в побуті. З'явилися не тільки жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки. Серед українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Саме в такому одязі він зображений на купюрі 20 гривень.

Українська вишиванка має свої традиційні особливості в різних регіонах. Приміром, широко відома полтавська техніка вишивки білою ниткою по білій тканині. У кримських вишиванках часто використовуються рослинні та квіткові візерунки, у чернігівських — тонкі та мініатюрні стібки, а в закарпатських — яскраві та строкаті різнокольорові малюнки.