З нагоди 205-ої річниці від дня народження чеської письменниці, поетеси, перекладачки, збирачки казок, редакторки та публіцистки Божени Нємцової (1820-1862) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка представляє книжкову експозицію її письменницької творчості. Навколо неї свого часу утворились міфи і припущення, що вона насправді старша вказаного в документах віку, приблизно 1816 чи 1817 років народження. Деякі літературознавці висували гіпотезу, що Б. Немцова була позашлюбною донькою княгині Катерини Заганьської або її сестри Доротеї. На користь цієї гіпотези свідчать зовнішня схожість і дуже теплі стосунки Божени та Катерини.

На долю письменниці випали важкі випробовування, внаслідок чого її життя було доволі складним. У 1843-47 роках родина жила в Домажлицях, де під впливом Вацлава Болемира Небеського й Карела Яромира Ербена Божена Немцова почала писати чеською. Першим її твором був вірш «Чеським жінкам» (1843). Написавши ще кілька віршів, Немцова перейшла на прозу. Найпомітнішим твором цього періоду стали публіцистичні «Картини домажлицьких околиць» (1845-1846) і «Народні казки та перекази» (ч. 1-7, 1845-47), що зайняли особливе місце в її творчості.

У 1848 році Йозефа Немця звинувачено у зв'язках із революціонерами, й начальство почало переводити його з міста в місто, доки в 1850 році не відіслало до Угорщини. Божена Немцова з чотирма дітьми переїхала до Праги, де одразу увійшла в коло патріотичних літераторів. У 1851 році побувала з дітьми на курорті в Чеську Тршебову, а в 1852 році вирушила до чоловіка в Угорщину, попутно відвідавши Словаччину й залишивши про це дорожні нотатки. У наступні роки здійснила ще кілька подорожей до Угорщини. У 1853 році чоловіку знизили платню наполовину, а незабаром звільнили. Немцова зверталася по допомогу до празьких друзів, але часто безуспішно. Це, а також невдовзі смерть сина Гінека, ще більше загострило взаємини подружжя. Йозеф Немець навіть подав заяву на розлучення, але потім відкликав її. Того ж року Нємцова написала оповідання «Барушка». У 1855 році створила оповідання «Карла» й «Сестри», а також повість «Бабуся», що стала її найпопулярнішим реалістичним твором, і повість «Гірське село», яку сама Немцова вважала своїм найкращим твором.

Якось Божена Немцова познайомилася із редактором газети «Моравські новини» Франтишеком Клацелем і він опублікував її твори, з сестрами Роттовими (Кароліною Свєтлою та Софією Подлипською) була в дружніх стосунках. Хоча вона й зблизилася з маєвцями, однак жила самотньо, з'явившись лише на похоронах Карела Гавличка-Боровського.

Найяскравішими роботами цього періоду стали «Дика Бара» (1856), «Хороша людина» (1858), «Будиночок у горах» (1858), «У замку й біля замку» (1858), «Словацькі казки» (1857-1858), що зібрала та переклала Немцова, й оповідання «Пан учитель», яке стало її останнім твором.

Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. 22 січня 1862 року Божена Немцова померла в своєму празькому будинку «Коло трьох лип» на Прикопі. Похована на Вишеградському кладовищі. До самої смерті письменниця жила в прикрих злиднях, часто голодуючи. Неодноразово зверталася по допомогу до чеських патріотичних кіл. Ця мізерна допомога особливо контрастувала з пишністю похорону, що організували ті самі патріотичні кола, і славою, що дістала Немцова посмертно. На її честь навіть назвали астероїд — 3628 Боженанємцова. Її пам’ятник стоїть у Празі на Слов’янськом острові, а погруддя в Опаві.Чеські казки Божени Нємцової перекладала українською Оксана Микитенко.

Запрошуємо відвідати експозицію! Література видається для домашнього користування терміном на 1 місяць, після чого книжки треба повернути до книгозбірні, або продовжити термін користування.