З 26 листопада до 8 грудня у відділі україніки експонувалася книжкова виставка на тему «Нищення української нації: голодомор».

Трагічні сторінки геноциду нашої нації були представлені 50 виданнями, опублікованими в Україні та світі. Тема геноциду, подана в історичному контексті ХХ століття, висвітлювала три голодомори українців, здійснені тоталітарним комуністичним режимом Росії: голодомор 1921 – 1923 рр., голодомор 1932 – 1933 рр. і повоєнний голодомор 1946 – 1947 рр. Виставку переглянули учасники культурних заходів відділу – громадські діячі, науковці, освітяни, журналісти та інші присутні.

9 грудня відділ україніки провів круглий стіл, присвячений голові Проводу українських націоналістів, полковнику Андрію Мельнику.

Вступне слово виголосив завідувач відділу україніки Євген Салевич . Він говорив про проблему поразки в історії нації, про потребу жертовності провідників у виборюванні й розбудові сильної української держави. У ХХ столітті намаганнями провідників і героїв повернено давні державні традиції українців часів княжої і козацько-гетьманської доби.

Франсуа Моріак – французький романіст, драматург і поет – один із найкращих у світі віртуозів художнього слова, який і досі захоплює читачів своїм психологізмом і глибиною думки. Він є не лише майстром слова, а й знавцем письма: у 1952 році за заслуги в галузі літератури Ф. Моріак отримав Нобелівську премію б «…за проникливий аналіз душі і художню силу, з якою у формі роману він втілив людське життя». Анрі Пейр, літературний критик, свого часу зазначив, що серед моріаківської літературної спадщини «є 4 чи 5 романів, яким уготоване тривале життя, і письменників, яких чекає така доля, не так вже й багато в будь-якій країні».

1 грудня у відділі україніки ЛОУНБ відбулася презентація книги « Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи. Публіцистика воєнного часу. Вибрані тексти 2014 – 2019: статті, есе» відомого публіциста і письменника, шеф-редактора журналу «Універсум» Олега Романчука.

Вів презентацію завідувач відділу україніки Євген Салевич. У своєму слові він наголосив на важливості написання повсякденної історії і, зокрема, сучасної історії і хроніки війни на сході України проти російської збройної агресії для осмислення часу становлення сильної української армії і сильної української держави.