19 березня на екскурсію до бібліотеки прийшла група фахівців з харківської IT компанії (керівник Олександр Подольський), яка через війну перебралася до «файного міста Тернополя». Гості зацікавлено слухали розповідь про історію нашої книгозбірні, склад її фондів, висловлювали свої міркування про радянські книги й російську літературу. Іронічні коментарі викликала книга творів для дітей «Під сонцем Батьківщини» 1951 р. – яскравий приклад згубного впливу пропаганди на молоді душі радянських дітей. Водночас цю книгу можна вважати добрим прикладом поліграфії: якісне виконання, добрий папір, надійна палітурка роблять цю книгу, попри її шкідливий зміст (тут І. Сварник процитував вислів Є. Сверстюка про радянські книги), практично вічною. Відвідувачі побували в абонементі, де зібрано виключно нові україномовні книги. Тут до екскурсії долучилася група ГО «Золоті роки» на чолі з Л. Гришко. Оскільки екскурсію провадив історик, низка питань гостей стосувалася політичної і воєнної історії України. Як давнього періоду, так і доби незалежності. Пожвавлення викликала дискусія про історичний термін «жиди», в радянський час зведений до «євреїв». Також комп’ютерників цікавила думка про майбутнє як книжки й бібліотечної галузі, так і Української держави. На несподіване питання однієї з екскурсанток – який період в історії нашої держави був найпозитивнішим – історик відповів, що, мабуть, доба Хмельниччини й епоха Мазепи. Тоді українці відновили власну державність, захищали її збройно і творили високу культуру, розвивали освіту, музику, малярство, писали козацькі літописи (один з них зберігається у Харківській бібліотеці ім. Короленка) й будували шедеври козацького бароко. Жваве обговорення викликало також питання про відмінність національного характеру українців і московитів.