Агатангел Кримський (1871-1942) – сходознавець, славіст, історик літератури, письменник, публіцист та перекладач. Народився у м. Володимир-Волинськ. Батько походив з білорусько-татарського роду, а мати – з литовсько-польського. Невдовзі після народження сина сім’я переїхала до м. Звенигородки. Освіту здобував у навчальних закладах Звенигородки та Острога, у Київській гімназії, а з 1885 р. – у Колегії Павла Ґалаґана. У 1889-92 рр. продовжив навчання у Лазаревському інституті східних мов у Москві, а в 1892-96 рр. – на історико-філологічному факультеті Московського університету. Знавець багатьох східних, класичних та західноєвропейських мов. Викладав арабську, перську та турецьку мови в Лазаревському інституті східних мов (1898-1918). У 1918 р. переїхав до Києва, став професором Київського університету. Був одним із академіків-засновників УАН (1918, нині – НАН України). Після процесу у справі «Спілки визволення України» (1929-1930) усунутий з усіх академічних посад та від науково-викладацької роботи. Від 1937 р. працював в Інституті мовознавства АН УРСР, з 1938 р. – завідувачем відділу української мови. У липні 1941 р. заарештований і відправлений до Казахстану. У жовтні 1941 р. був ув’язнений і невдовзі помер у тюремній лікарні. У 1960 р. – реабілітований.

А. Кримський здійснив вагомі дослідження у галузі українського мовознавства і літературознавства. Під його керівництвом та за його участю було видано «Найголовніші правила українського правопису» (1921). Учений видав низку праць: «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922), «Про лубочну українську літературу» (1893) тощо. Його перу належать також розвідки про Івана Вишенського, Б. Грінченка, М. Драгоманова, О. Кобилянську, М. Коцюбинського, Лесю Українку та багатьох інших. Відомий своїми студіями з антропології та етнографії. Опублікував багато праць з історії, літератури та культури мусульманських народів, зокрема Ірану, Туреччини, Близького Сходу, студії з історії ісламу. Відома його книга «Історія Туреччини» (1924). Виконав багато перекладів з арабської, перської, турецької мов, арабського та турецького фольклору. Переклав ряд творів Т. Шевченка турецькою мовою та присвятив кілька статей творчій спадщині Кобзаря. Як письменник відомий своїми поезіями на східні теми – трьома збірками «Пальмове гілля» (1901, 1908, 1922), прозовою збіркою «Бейрутські оповідання» (1906), романом «Андрій Лаговський» (1905), збіркою «Повістки та ескізи з українського життя» (1895) та ін.

Пам'ять про Агатангела Кримського вшановано низкою меморіальних заходів. 1970 р. 16-та сесія Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО внесла його ім’я до переліку видатних діячів світу. Цього ж року в Києві на його честь було названо вулицю. На честь А. Кримського Інститут сходознавства НАН України носить його ім’я. Встановлено премію ім. А. Кримського НАН України.

14 травня у великій читальній залі нашої книгозбірні відбувся творчий вечір «Скарби Волинської землі», присвячений визначному українському славістові, сходознавцеві та перекладачеві Агатангелу Кримському. Ведуча вечора – членкиня правління Національної Спілки письменників України і членкиня Національної Спілки журналістів України Дзвенислава Чабан-Леус. Учасники - Дзвенислава Чабан-Леус і доктор історичних наук Ігор Гаврилів.

Дзвенислава Чабан-Леус висвітлила основні віхи життєвого і творчого шляху А. Кримського. Свій виступ вона доповнила декламуванням віршів поета. Ігор Гаврилів розповів про Волинь, батьківщину А. Кримського, та про видатних постатей Волині.

До цього заходу у читальному залі було розгорнуто однойменну виставку, де зібрано книжкові та періодичні видання про життя і творчість А. Кримського, а також його наукові та поетичні твори.