Відділ україніки провів круглий стіл «Трагічні сторінки української історії: жертви НКВС 1941року».

Вступне слово мав завідувач відділу україніки Євген Салевич. Він висловив думки про три контексти сприйняття історії нищення української нації.

Контекст перший від великого організатора української нації полковника Євгена Коновальця – у великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору або бути творцями або жертвами історії – виголосив провідник на установчому конгресі Організації українських націоналістів у Відні 1929 року. Контекст другий від великого організатора української нації Степана Бандери – на тлі масових жертв українців 30 червня 1941 року Українські національні збори з ініціативи Організації українських націоналістів – бандерівців проголошують декларацію про відновлення Української держави.

І нарешті контекст сьогодення – потреба тотальної світової організації української нації і творення сильної української держави – аби не бути жертвами, а бути творцями історії. А слова наші про жертви – творення вічної пам’яті і продовження незнищенного українського роду.

Голова правління Львівської обласної історико-просвітницької правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса, головний редактор журналу «Визвольна боротьба» Роман Гунда говорив про День пам’яті жертв політичних репресій та увічнення загиблих у збудованій стіні пам’яті жертв комуністичних репресій довоєнного періоду 1939 – 1941 років у Львівській області на місці колишньої Львівської пересильної тюрми на вулиці Замарстинівській. Сталін перед війною мав плани знищення всієї української інтелігенції, священників,військовиків і масової депортації українців у Сибір. Цифри депортації і знищення українців вражаючі. А звірства – від масових розстрілів – до спалення в’язнів живцем у тюрмах. І геноцид нашої нації триває досі.

Доктор історичних наук Ігор Гаврилів наголосив на потребі розставити акценти в трагічній історії української нації. Інтелектуали мають створити цілісну картину злочинства московських окупантів – від дискредитації українських провідників, української церкви і митрополита Андрея Шептицького до тортур і звірячих вбивств та знущання над вбитими.

Шеф-редактор журналу «Універсум» Олег Романчук розповів історію свого родича - сотника Армії УНР Василя Оксюка, який дивом врятувався 22 червня 1941 року під час масових розстрілів НКВС українських в’язнів у Луцькій тюрмі.

Історик Іван Сварник детально розповів про події червня 1941 р., що відбулися після зайняття Львова німецькими військами. Провід ОУН, без узгодження з німецькою владою, скликав у Львів 30 червня чільних представників українського політикуму, інтелігенції, духовенства. На зборах Ярослав Стецько,як чільний український політик, зачитав короткий текст ухвали про відновлення Української самостійної соборної держави й створення власного уряду – Українського державного правління. (Ці тексти опубліковані в збірнику «Українське державотворення. Акт 30 червня 1941 р.», упорядниками якого були Я. Дашкевич і В. Кук). Збори одностайно підтримали цей крок. Акт відновлення Української держави благословив митрополит Андрей Шептицький. Натомість представники німецької влади заявили, що це рішення не на часі, а питання України має вирішити Гітлер. Незабаром Степана Бандеру викликали в Берлін і намагалися змусити відкликати Акт. Однак ні Бандера, ні Стецько не відмовилися від України, після чого їх заарештували й ув’язнили, а проти українських самостійників почалися репресії. Останні спричинилися до переходу ОУН у підпілля і створення УПА. Відновлення Української держави було надзвичайно важливим кроком – воно продовжило традицію українського державотворення ХХ ст., продемонструвало прагнення всього народу до власної держави й мобілізувало націю на боротьбу. 30 червня 1941 р. поклало кінець українсько-німецькій політичній співпраці й у кінцевому підсумку стало початком краху нацистської Німеччини. В наш час ми повинні всіляко поширювати правду про ці історичні події, вшановувати діячів, які віддали життя за Україну.

Участь у круглому столі взяли професори Степан Гунько, Роман Базилевич, журналіст Наталя Гумницька, діяч просвіти Марія Павлюк, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, представник громадської організації «Об’єднання українських офіцерів» Михайло Рудак, художник Ігор Копчик та інші.