30 вересня бібліотекарів привітав з професійним святом директор Іван Сварник, який підкреслив, що наша робота набуває в час війни особливого значення, адже москалі воюють саме проти нашої історичної пам’яті, мови й культури. Також підкреслив особливе значення у книгодрукуванні Львова, де в ХVІ ст. працював Іван Федорович, а ще раніше – Степан Дропан. Представники департаменту культури Ілля Стефанко та Тетяна Мончак-Балян подякували бібліотекарям за самовіддану працю і вручили грамоти ЛОВА Галині Костів-Сидорець та Євгенові Салевичу.

У відділі абонемента відбувся круглий стіл, присвячений книзі, як вищому проявові людської цивілізації, та читанню. Глибокими міркуваннями про ці явища поділилися письменник і перекладач Андрій Содомора й художник і педагог Володимир Стасенко. Перший розповів про античні «книги» - воскові таблички й пергаментні сувої, про давні бібліотеки, найвідомішими з яких була Пергамська й Александрійська, де люди читали вголос. Грецькі й римські автори створили сотні літературних шедеврів, які знали й використовували класики української літератури. І. Сварник звернув увагу на «червону» серію античної літератури, що видається у Львові видавництвом «Апріорі». А. Содомора наголосив, що ідеалом кожного письменника є наближення до живої мови народу, яка є невичерпним джерелом сили нації. Не випадково такою популярністю всіх авторів користується міф про Антея, сила якого полягала в нерозривному зв’язку з рідною землею. Володимир Стасенко, продовжуючи цю думку, розповів про відновлення батьківської хати в селі, на подвір’ї якої він знає кожен камінчик. Водночас він сказав, що сучасні засоби комунікації дозволяють йому працювати на селі й викладати студентам. Однак із першокурсниками конче потрібні очні заняття, особистий контакт. Книга, на думку обох диспутантів, є найбільшим винаходом людства. Як сказав А. Содомора, тримаючи паперову книгу, читач пізнає світ всіма своїми відчуттями (крім смаку). Натомість електронна книга має обмеженішу функцію, залишаючись, насамперед, джерелом інформації. В. Стасенко розповів також про художнє оформлення книги, пообіцяв детальніше розповісти про працю оформлювачи книги наступного разу. Часто зустріч перетворювалася на диспут, учасники доповнювали й продовжували та розвивали думку попередника, порушували найважливіши питання людської екзистенції, адже думка, слово й книга притаманні лише людині й саме вони роблять людину людиною.