Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське лікарське товариство у Львові та відділ україніки ЛОУНБ у залі Музею історії медицини Галичини імені Мар’яна Панчишина провели круглий стіл «Українські генеральні ідеї ідеолога націоналізму Юрія Липи». Вступне слово про ідею призначення Юрія Липи виголосив представник ОУН «Держава», завідувач відділу україніки Євген Салевич. Доповідач розпочав власну мову із спостереження про те, що ідеєю призначення пронизані всі твори Юрія Липи від поезії «Призначення» до ідеологічного твору «Призначення України», а одною з центральних думок Липи є: «Якже ж не вчув призначення свого, – ти ще не жив і ще не гідний вмерти». Генеральні ідеї Юрія Липи, на думку Євгена Салевича, стоять поряд з ідеями пророка української нації Тараса Шевченка. Знакові твори обидвох: Посланіє й Призначення. Пророк Шевченко, продовжував Євген Салевич, говорить до мертвих, живих і ненароджених українців: аби мертві воскресли для України, аби живі жили для України та аби ненароджені народилися для України; а провідник нації Липа каже, що всі вони (мертві, живі і ненароджені) мають усвідомити своє призначення перед Богом бути українцями. І найперше з усіх відзначає призначення українки.

На основі вищемовленого Євген Салевич розставив вважливі українські акценти: найперше українки мають народити і виховати в українському світогляді молоду здорову численну націю, а потім уже відбуватиметься формування української раси, призначення України, геополітика української держави, чорноморська доктрина. Тому перед усіма генеральними ідеями й творами Юрія Липи є гімн українці – твір «Українська жінка».

Доктор географічних наук Мирослав Дністрянський виголосив промову про геополітичні концепції Юрія Липи як моделі активного долучення України в європейські територіально-політичні процеси, які б орієнтували українство не на пристосування до нинішніх, а на творення нових геополітичних реалій, утвердження України як суб’єкта світових міжнародних відносин.

В оригінальних дослідженнях “Українська раса” та “Призначення України” Юрій Липа, за Мирославом Дністрянським, зробив всебічний генетичний і просторовий аналіз української ідентичности. Розкриваючи стан українства з огляду на його політичну та етнічну історію, антропогеографічний тип, характер, ідеологію, Юрій Липа, продовжував доктор географічних наук, акцентує увагу на тих підставах, які могли б посилити його енергію, збільшити «відпорну» силу і безпеку українства до чужих політичних, культурних та ідеологічних впливів. Українцям, на думку вченого, потрібна етнокультурна і релігійна солідарність, національна воля, критичне ставлення до чужих доктрин і цінностей, розумна геополітика, в центрі якої – природна вісь Північ – Південь. Юрій Липа, – навів цитату Мирослав Дністрянський, – переконаний в тому, що: «Визначення напрямної на схід чи захід – це, передусім, нищення власного характеру, духовности, що прийшла з півдня. Духовности, що зросла над південними морями й вододілами і розпросторилась, як кров по жилах, ідучи вгору Дніпром, Дністром, Дунаєм, Богом і Доном, несучи до найглухіших закутків українських земель подих півдня».

Вчений також подав докладний аналіз праці Юрія Липи «Чорноморська доктрина», наголосивши на тому, що країни Чорноморського басейну мають спільні інтереси, а цей регіон творить певну цілісність і має величезні потенційні можливості. І саме сильна й незалежна Україна, історія якої нерозривно пов’язана з Чорномор’ям, покликана вдихнути нове життя в цей регіон, ставши його лідером, і разом з іншими країнами регіону створити сильну політичну одиницю. Така творчо переосмислена доктрина може мати прикладне значення і в наш час. Завершуючи мову про геополітичні погляди Юрія Липи, доктор географічних наук висловив також власні думки про працю «Розподіл Росії», вказавши на штучність такого державного утворення як Росія (СРСР), що призведе в історичному майбутньому до його розпаду й утворення національних держав.

Доктор філософських наук Ігор Держко розвинув ідеї української і світової класичної геополітичної думки про геополітичну орієнтацію України на Серединну Європу. Він поставив українські геополітичні концепції Юрія Липи поряд із працями видатних вчених світу Фрідріхом Лістом, Карлом Людвігом фон Бруком, Константином Францом, автором «Дослідження з європейської рівноваги», та німецьким геополітиком Фрідріхом Науманном, автором концепції Серединної Європи. Видатна постать Юрія Липи як українського ідеолога-державника, автора геополітичної доктрини була визнана вищим державним проводом Третього Райху. За наказом вождя Юрію Липі пропонували очолити маріонетковий уряд України.

Дослідник давньої української літератури, директор «Інституту Слова» Павло Салевич розповів про образ Києва як вічного міста (українського Рима, Єрусалима, Константинополя) за Юрієм Липою (на основі його художньої й наукової творчості, головно ж на основі есе «Київ – Вічне Місто» і філософської праці «Призначення України»). Учений розпочав мову з цікавого ракурсу, яким починається есе «Київ – Вічне Місто»: із листування єпископа Симона та ченця Полікарпа. Симон жив у багатій єпархії в Суздалі (українській провінції) і тужив за Києвом Вічним Містом. Він готовий був покинути свою, одну з найбільших єпархій, щоб бути «сміттям … в Київському Печерському монастирі і бути топтаним людьми…», аби лише бути в Києві – Вічному Місті, сповненому високої духовної української цивілізації.

Так само, — продовжував доповідач, — український воїн мав переконання, що ніде життя не виявляє себе досконаліше, як у культурі і цивілізації Руського Міста, тому за нього українському воїну було легко помирати. Важливими рисами українського Вічного Міста були також «препишне й глибоке почуття свободи, волі, вибрана релігія» і таке інше. Подив викликав, за Липою, характер будівничих українського Вічного Міста, їх потужність культурна й державна: людей, які легковажили всіма дарами, за винятком зброї та коня. Та, — далі продовжував доповідач, — раптом відбувся занепад Києва, Вічного Міста із «надломлення духовности його еліти», із занепаду українського духа. Сталося це через «багатство і веселе життя» Києва. Побут Києва-завойовника змінився на побут Києва-розкішника, в якому центральною подією — був бенкет. «Еліта Києва порозбредалася по окраїнах і нестало голосу, який кликав би її назад до Вічного Міста, а в голосі нестало великого змісту».

У філософській праці «Призначенні України», — продовжував Павло Салевич, — знаходимо доповнення конкретним фактажем розуміння суті образу Києва як Вічного Міста (Вічного Міста як духовної культури української раси). Учений назвав за Юрієм Липою «три первні»: трипільський, еллінський і готський, які «наситили й створили обличчя української раси, дали їй відрубність і живлові традиції вже перед 4 століттям». Тобто мова в Юрія Липи йде про те, що Київ заснований не у 482 році, як нині офіційно прийнято говорити, а перед ІV ст. Цій думці Павло Салевич знайшов підтвердження в мотиві «Слова о полку Ігоревім», де йде мова про те, що в 1068 році – на сьомім віці Трояні полоцький князь Всеслав кинув жереб про завоювання дівиці-города Києва (віднявши сім століть від 1068 отримаємо приблизний рік заснування Києва – 368). Доповідач вказав також за посиланням Юрія Липи на «праці славіста Івана Огієнка, археолога Вадима Щербаківського, музиколога Олександра Кошиця та інших», у яких заперечено існування т.зв. старослов’янської мови й музики в Україні, і назвав їх мовою і музикою Києва, Вічного Міста; Богослужіння, «старослов’янські» співи й книги, — створені українською расою; так званий слов’янський алфавіт і книги, що їх ширили Св. Кирило й Методій — алфавітом і книгами Києва, Вічного Міста; за Костянтином Костенецьким у його «Книзі о письменах» кінця XIV віку Костянтин-Кирил в основу мови своїх перекладів поклали були «тончайший і красніший український (руський) язик»; «Все разом казав сербський учений XIV ст. Костянтин Граматик, — всі божеські писання українською мовою писані, всі українською мовою прикрашені».

Доктор історичних наук, поет Петро Шкраб’юк, розвиваючи ідею призначення України, висловив переконання, що Україна як цивілізаційний проект існує в Бога і про неї є Божий задум в історії людства, а саме — про богообраність української раси.

Доктор історичних наук Ігор Гаврилів відзначив геополітичні погляди Юрія Липи про велику Україну від Сяну до Дону, про Україну як центр Всесвіту, докладно обґрунтувавши потребу відторгнути Росію від Чорномор’я і відсунути Азію до Каспію.

Голова клубу імені Юрія Липи, кандидат медичних наук Ірина Чубучна говорила про українські трипільські первні та їх ґенезу в історії української національної еліти, про визначальну роль українки-матері в триванні українського роду й української традиції, яку дав нам Бог.

Громадсько-політичний діяч Ігор Кузьмак наголосив на потребі творчого опанування геополітичної концепції ідеолога націоналізму Юрія Липи провідників нації в ХХІ столітті, аби здійснити нарешті цивілізаційне призначення України. Українські первні, багата національна культурна спадщина, висока духовність українців мають створити основу для розбудови справедливої української національної держави, а потужні міждержавні союзи України – стати основою справедливої організації світової цивілізації.

Слово привітання до учасників круглого столу виголосила співорганізатор заходу, провідна діячка Українського лікарського товариства у Львові Зоряна Іванків, відзначивши високе представництво вчених, культурних і громадських діячів на пошануванні провідника нації Юрія Липи.

Текст статті «Українська жінка» як гімн українці, молитву за український народ та знакові висловлювання Юрія Липи артистично прочитала талановита мисткиня та культурна діячка Наталя Білоус. Вишукані пісні про призначення українців пролунали у виконанні культурної діячки та мисткині Оленки Сірої.

Участь в обговорені, окрім уже згаданих учасників, брали президент благодійного фонду «Призначення» імені Юрія Липи Галина Шипка, президент Світової федерації українських лікарських товариств Андрій Базилевич, заступник голови Українського лікарського товариства у Львові Наталія Смолинець, директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга, редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, директор фірми «Євротерм» Олег Подвірний, художник Ігор Копчик, архітектор Роман Онишко та інші.