11 вересня в бібліотеці відбулася чергова лекція Івана СВАРНИКА для екскурсоводів. Цього разу йшлося про нації(народи), які жили у Львові протягом минулих століть. Свого часу бурмистр Львова і його хроніст Ю.-Б. Зиморович написав латинський твір «Leopolis Triplex» (Потрійний Львів). Описуючи за наявними тоді джерелами нашу історію, він поділив її на 3 періоди: руський, німецький і польський. Зрозуміло, він не міг передбачити, що згодом Львів на 150 років стане австрійським, далі знову українським (1918), польським, радянським, німецьким, знову радянським і, врешті, українським.

Скільки тривав перший період – точно невідомо. В кожному разі, ми можемо говорити про давньослов’янські (чи навіть праслов’янські) витоки поселення, що існувало вже у V-VI ст. Княже місто локалізовувалося в долині Полтви й на панівних височинах зі сходу. У ХІІІ ст. була заселена й територія нинішнього середмістя. Згодом русини, через значний наплив іноземців, уже не складали більшості міщан. Привілей Казимира 1356 р. про повторне надання магдебурзького права католикам Львова зазначає, що русини, як і вірмени, жиди й сарацини, мають право жити за своїми законами й керуватися руським правом. Роль «старших» нації виконували сеньйори Успенського братства. Русини вперто боролися за збереження своїх прав і привілеїв, за участь у міському самоврядуванні. 1713 вони домоглися допущення до всіх цехів, а 1745 – до участі в магістраті.

Водночас із русинами в ХІІІ ст. у Львові селяться німці й вірмени, запрошені королем Данилом і його сином Левом. В княжі часи були й татари, що жили на нинішній Краківській. В минулому побутував погляд, що з 1340 р. Львів став польським. Це хибне твердження, бо ще в ХV ст. серед заможних міщан переважали німці, а поляки лише 1415 р. домоглися запрошення до Львова польського проповідника, а до магістрату перший поляк потрапив 1471 р. Протягом кількох століть у середмісті переважали німці – купці, ремісники, аптекарі. Кам’яниці в Ринку мали Шольц-Вольфовичі, Абреки, Альнпеки та ін.. Найвідомішими з німців були Мартін Ґруневеґ, Йоган Альнпек, Йоган Ґеорґ Пінзель.

З поляків найвідомішими були Павло Щербич, Юзеф Бартоломей Зиморович та ін.

Значну роль відіграли у Львові вірмени, які жили у власній дільниці, мали свої храми, навчальні заклади, банк, друкарню. Найвідомішими вірменами були Говганес Карматанянц, Павло Богуш, Шимоновичі.

Велику спільноту, вагому в місті, становили жиди. Як і вірмени, вони судилися за своїм правом, жили в окремій дільниці, мали святині, навчальні заклади, займалися торгівлею і ремеслами. В цьому конкурували з католиками, судилися з містом за свої права. Після Хмельниччини у Львові трапилося кілька жидівських погромів. Жидівська спільнота загинула в роки ІІ Світової війни.

Своїми пам’ятками архітектури Львів завдячує також грекам, італійцям, французам, голландцям. А серед чужинців було багато австрійців, чехів, траплялися московити, волохи, турки, араби. Всі вони є нашими предками.