5 жовтня у великій читальній залі бібліотеки було, як ніколи, людно. Зійшлися шанувальники поетичного й прозового слова знаного письменника Андрія СОДОМОРИ. Його нові й перевидані видавництвом «Літопис» (дир. Михайло КОМАРНИЦЬКИЙ) книги «Серед рядків і давніх, і нових», «Наодинці зі словом» і «Під чужою тінню» представляли Марія ЗУБРИЦЬКА й сам автор.

Презентація, на думку пані Марії, відбувається у дуже відповідній до наших днів атмосфері: в читальній залі водночас є і книги, і ліки, і предмети амуніції, і світлини знищених ворогом бібліотек України. Особливістю творчості Андрія Содомори, на думку модератори, є точний і виважений відгук на те, що відбувається в суспільстві. І мова не лише про війну, але й про глобальні виклики, які стоять у наш час перед усім людством.

Андрій Содомора поділився своїми мотивами, які спонукали й надихали його на нові книги. Зокрема підкреслив важливість своїх есеїв на сайті «Збруч», яким відгукується на все, що турбує письменника, як і кожну мислячу людину, в наш час. «Нове й те, що пишеш – єдине»,- наголосив автор. Поділився своїм відкриттям про разючу спорідненість рядків Шевченка про «думи», що «стали на папері сумними рядами» з поезією Гесіода. Це свідчення співзвучності античного доробку з вершинними здобутками нашої культури. Найболючішою проблемою сьогодення письменник вважає трагічний стан української мови, яка активно русифікується і втрачає свою українськість. Порівняймо наше питоме «Кріпімо, браття, вогонь завзяття» з нинішнім «Давайте, товариші, почуємо». і т. д. До вагомої втрати відноситься і втрата високого стилю мови, зокрема в церкві. Чи ж можна замінити «Слава во виніх Богу»? Якщо перекладати «у висотах» - зникає інший вимір слова.

Улюблений жанр автора – мініатюра, яка відзначається концентрацією думку й ідеї. Скажімо, вічними є три речі: палиця, книжка, свіча. Саме свіча, а не свічка. Відразу спливає думка – ми втрачаємо слово «ріка», бездумно використовуючи лише «річка». Але ж Дніпро чи Дунай – це саме ріка, а Полтва, звісно, річка. Також є річечка, потічок та десятки інших окреслень.

Ще однією особливістю творчості є звертання до знакових постатей. Скажімо. Сашко Козаренко, видатний композитор нашого часу, є на початку і в кінці книги «Під чужою тінню». Високу пошану викликають постаті латиніста Юрка Мушака, перекладача Миколи Лукаша й багатьох інших.

Численні питання до автора і власні міркування висловили учасники вечора – Іван Болеста, Тетяна Вергелес, Іван Яремко, Петро Шкраб’юк, Роман Домбровський. А молодь вишикувалася в чергу по автограф славного письменника.