Не кожен львів’янин знає, чому турки 1672 р. обстрілювали Львів. Хоча кожен може побачити турецьке ядро на ланцюгові, закріплене на стіні Катедри з боку ратуші.

Турки, разом із татарами, молдаванами, волохами й трансільванцями, були союзниками гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. А похід проти Галичини відбувся після кількох історичних подій: 1667 р. Річ Посполита й Московія підписали Андрусівське перемир’я, яке започаткувало розкол України на польську – Правобережну, й московську – Лівобережну частини. Петро Дорошенко, який став гетьманом 1665, точніше 1666 р., намагався відновити єдність України. Спочатку він уклав союз з Кримом, успішно боровся з поляками, підтримав антимосковське повстання на Лівобережжі. Після того, як власні козаки замордували лівобережного гетьмана Брюховецького, Дорошенкові вдалося об’єднати під своєю булавою обидві України. Але на дуже короткий час. Запорожці Сірка вдарили на Крим, тому союзники Дорошенка татари мусили повертатися до себе, боронити свої міста і села. А Дорошенко відступив з Лівобережжя. Далі він вирішив укласти союз із Портою і домігся від султана дуже суттєвих поступок для козаків. Та головне – Порта дала потужне військо.

Після того, як Ян ІІІ Собеський 1671 р. здійснив похід на Поділля, захопив Бар, Вінницю, Могилів, Брацлав, турки й Дорошенко перейшли у контрнаступ, захопили Кам’янець і змусили поляків визнати автономію козацтва. Похід у Наличину став продовженням війни. Під Львовом турки, татари, козаки та інші союзники з’явилися у вересні. Чи був під Львовом сам Дорошенко? Навряд, бо хроністи про це б записали. Облога Львова тривала 5 днів. Нападники збудували шанці для гармат на Цитаделі, Глинянській вул., біля св. Юра й піддали місто потужному обстрілові. В кількох місцях, зокрема на нинішній Митній, біля монастиря кармелітів рили підкопи. Оскільки фортифікації Львова були досить потужними і складалися з багатьох ліній, арсенал міста був достатнім, а міщани добре володіли зброєю, штурми не дали результатів. Врешті нападники зажадали великий викуп. Коли більшу частину коштів вдалося зібрати, облога була знята. На пам’ять про ці події залишилося ядро й таблиця на Катедрі, фрески на стіні монастиря кларисок, топонім «Турецькі шанці» на Цитаделі. Ми ж повинні наголошувати, що ці події – частина боротьби за незалежність України.