15 квітня екскурсоводи й усі бажаючі почули від Івана СВАРНИКА розповідь про методику генеалогічних пошуків. Як пояснив історик, найперше слід розпитати про родинну історію найстарших живих представників роду – батьків, дідусів і бабусь, тіток та ін. Також переглянути домашні архіви: паспорти, свідоцтва, старі фото. Подбати про ідентифікацію зображених, датування. Також з’ясувати місцевості, звідки походять (походили) батьки і їхні предки. Встановити давні назви перейменованих за останні десятиліття населених пунктів. У радянську добу замість споконвічних Псарів, Ляшок, Угрів, Торків, Вайнберґенів і Угартсталей в нас виникли десятки, якщо не сотні Квітневих, Урожайних, Яблунівок, Переможних і т. п.

Якщо домашніх документів обмаль, слід звернутися в архів РАЦС по копії свідоцтв про народження, одруження і т.п. Це важливо зробити, щоб пов’язати нинішнє покоління з давнішими й локалізувати пошуки.

Далі (углиб) генеалогічні дослідження пов’язані з архівною працею. Найбільший масив метричних книг усіх конфесій зберігається у ЦДІА України у Львові (пл.. Соборна, 3 а, Бернардинський монастир). Книги охоплюють усю Галичину й сягають середини ХVІІІ ст.. До горезвісної «архівної справи» найстаріші римо-католицькі книги Львова походили з 1600-1647 рр. Зараз, на жаль, потрапили до приватних колекціонерів у Московії. Книги провадили церковнослов’янською, латиною, польською, німецькою мовами, залежно від віросповідання. Звісно, найцікавіше провадити пошуки особисто, відкриваючи нові деталі родинної історії.

Ще одним можливим джерелом пошуків є сільські цвинтарі. Вони, крім імені й прізвища, дозволяють точно встановити дати життя предків. Великі цвинтарі Львова мають цвинтарні книги – важливе джерело інформації. А на Личакові є ще й картотеки.

Загалом дослідження родинної історії – захоплююче заняття, яке не лише збагачує пізнання власного роду, але й допомагає нав’язати контакти з вашими рідними, про яких ви навіть не здогадувалися. Родинна історія – важлива частина історії нашого краю, заселеного від найдавніших часів представниками різних етносів і релігій. У недалекому минулому пошуки власного коріння були не лише небажаним, а й небезпечним заняттям. Адже серед галичан було багато представників духовенства, інтелігенції, в т. ч. сільської, активних просвітян, значна кількість галичан воювала за Україну зі зброєю в руках, а потім була репресована.