15 квітня до відділу абонемента завітав письменник (хоча себе таким і не вважає, бо не член СПУ) Дмитро СИНИЦЯ з Дніпропетровщини. За фахом автор є вчителем , викладає в селі географію і психологію. Він не лише презентував нову книгу «Сяйво Воркути», але й розповідав цікаві життєві історії, наприклад, пригоди пов’язані з пошуком нашої обласної бібліотеки. З подивом з’ясував, що обласних бібліотек у нас багато, а іменем Шевченка названі і проспект, і вулиця. Дмитро вважає себе націоналістом, адже народився в Сибіру в родині українських політв’язнів. Покійні батьки походили з Волині й були учасниками збройної боротьби за Українську самостійну соборну державу. Та й сам Дмитро має досвід Майдану, учасник формування добровольчих бригад у Дніпрі, двоє його синів зараз на фронті. Розповідав також детективні історії з поїздкою в Казахстан з важливим завданням, про зустріч і розмову з Веслі Кларком.

«Сяйво Воркути» - книга пам’яті батьків і всіх тих, хто не повернувся в Україну з «неісходимого Сибіру». Книгу він писав три роки й мало сподівався на її видання. Тому вважає Божим даром те, що нею зацікавився Український інститут книги й видав для поповнення фондів бібліотек України. Оформлення обкладинки й текстові ілюстрації належать синові. УІК також організував поїздки автора до Києва й різних областей України.

Окрім презентованої книги Дмитро Синиця розповів також про інші свої твори, зокрема про адресовану дітям книгу «Гаврик».

Автор залюбки відповідав на питання учасників презентації. Досить різко висловився проти Порошенка, та й проти нинішньої влади. А от ситуацію в Україні оцінює оптимістично, хоча значна частина українців зараз не в Україні. Головне, вважає Дмитро, щоб вони відчули генетичний зв’язок з народом, з землею своїх предків. Каже, що в Дніпрі останньо зауважив цікаву тенденцію: молодь, зокрема студенти, в транспорті демонстративно переходить на українську. Отже, українська душа жива, народ бореться і обов’язково переможе.