Для екскурсовода простір між Руською і Підвальною – дуже вдячне місце. З одного боку тут Успенська церква поч. XVII й вежа Корнякта XVI ст., з другого Королівський арсенал і архів з австрійськими документами, зі сходу – австрійська гімназія (Зарицький, Лем). Врешті з півдня – імпозантна сецесійна будівля «Дністра» поч.. ХХ ст.

Як писало «Діло» після відкриття «Дністра»: «»Дністер» для русинів має особливе значінь, бо в самім середмістю старинного города Льва є видимим знаком розвитку і економічного поступу автохтонного населення краю». Будівля, спроектована Т. Обмінським і О. Лушринським і споруджена фірмою І. Левинського, є виразною пам’яткою української сецесії, характерною поєднанням європейських традицій (романські вікна 4 поверху, широке використання металу (фірма Стефанівського), керамічної плитки (автор О. Лушпинський) з характерними для Гуцульщини зелено-жовто-коричневими барвами й українського народного будівництва (стрімкі дахи, квадратна вежичка). Українськість підкреслюють два герби на головному фасаді – Галичини (лев, що спинається на скелю) й Наддніпрянщини (архангел Михаїл) з датою «1905». Це символ майбутньої Соборної України, до якої прагнули галичани на поч.. ХХ ст.

Будівля, споруджена на місці 3 старих кам’яниць львівських русинів (розібраних 1904) призначалася для кількох українських економічних інституцій:

1. Страхового (взаємних убезпечень) товариства «Дністер», заснованого 1892 р. К. Левицьким, В. Нагірним, С. Федаком, Д. Савчаком і Т. Бережницьким. Директорами товариства були Я. Кулачковський, С. Федак і Я. Колтунюк. На 1929 р. товариство мало 1200 агентств, майно на бл. 2 млн. пол.. злотих. 1937 р. мало полісів на 19, 5 млн, а від крадіжок – на 4 млн. Існувало до 1939 р.

2. Кооперативного банку, заснованого 1895 р. митр. Сембратовичем, Т. Бережницьким, К. Левицьким, С. Федаком та ін. для акумулювання коштів приватних вкладників. Через «Дністер», зокрема, фінансувалася діяльність НТШ (пожертви Пелехіна, Симиренка, Милорадович), фонд доцентів, стипендій ний Грушевського, Академічний, побудови пам’ятника Шевченкові. Ліквідований 1939.

Частина будівлі з окремим входом від Руської, була житловою. Тут були також приймальні лікарів Є. Озаркевича, І. Бережницького, адвокатів І. Банделя й К. Левицького. Також тут діяв (1910-1925) Земельний іпотечний банк. Протягом 1910-1914 була редакція часопису «Вісти з Запорожа» І. Боберського. Влітку 1941 тут нелегально діяв Провід ОУН, інструктувалися похідні групи.

В цокольній частині від Руської є театральна зала «Руської бесіди» (Л. Курбас) й гімнастична зала «Сокола-батька» (меморіальна табл.). Отож будівля відіграла важливу роль в економічному, культурному й політичному житті українців ХХ ст.