23 вересня у великій залі бібліотеки історик Іван Сварник розповів про славну львів’янку, яку 2008 р. залічили до 100 Героїнь Світу. Й невипадково. Адже Ірина КАЛИНЕЦЬ прожила складна й насичене життя, залишила по собі неабияку літературну, публіцистичну й наукову спадщину. По її смерті Ігор Калинець, вшановуючи любу дружину, видав 10-томник її творів. До них увійшли поетичні, прозові, науково-популярні твори, публіцистика, частково листування. Усе це нині доступне для читачів по всіх бібліотеках області.

Ірина Стасів-Калинець народилася 1940 р. у Львові, в робітничій родині. Закінчила слов’янську філологію ЛДУ, працювала методистом Обласного будинку народної творчості, вчителем, ткалею. Писала вірші. В історії України Ірина вписана золотими літерами в період шістдесятництва, коли вона разом з І. Чорноволом, Н. Світличною, братами Горинями, врешті зі своїм чоловіком Ігорем, творила рух дисидентів, боролася за права людини в тоталітарній радянській імперії, творила самвидавну літературу, писала листи протесту проти переслідувань Н. Строкатої, арешту В. Мороза, проти руйнування меморіалу Січових Стрільців на Яннівському цвинтарі та ін.. За це 1972 р., разом із чоловіком, була засуджена на 6 років суворих таборів і 3 роки заслання. В Сибіру Іра, як згадує Ігор, мала час займатися науковою роботою. За зароблені дояркою і кочегаром гроші вона замовляла наукову літературу з Києва, Харкова, Ленінграда. Вивчала історію княжої доби, глибоко займалася загадковими гунами (про них, виявляється, часто згадує Святе Письмо), «Словом о полку Ігоревім».

Для Львівщини Ірина Калинець славна заснуванням Товариства Лева, Марійського товариства, ТУМ ім.. Шевченка, «Меморіалу», «Руху». А також реформою шкільної справи: обрана депутатом ВР УРСР 1990, вона стала також начальником Управління освіти Львівської області, здійснила українізацію шкільництва, створення українських підручників, перших гімназій, ліцеїв. З 2005 р. викладала в університеті літературу Руси. Ірина Калинець померла 2012 р. після тяжкої хвороби, з якою боролася від 2005 р. Особисто для мене вона слугувала надійною опорою під час горезвісної «архівної справи», коли була активним членом Комітету захисту архівів України.