Одним із найвідоміших у світі львів’ян був знаменитий письменник-фантаст Станіслав Лем. Він кохав це місто з його пагорбами й парками, з Високим замком і Східними Торгами, однак протягом усього дорослого життя жодного разу не повертався до міста дитинства і юності. Причин було дві: по-перше, не хотів розчаруватися від змін, що трапились у місті згодом, а по-друге, тут загинули більшість його родичів-жидів, знищених у ґетто.

Стасьо народився 1921 р. в родині заможного лікаря-ларинголога на вул. Браєрівській (Лепкого) 4. Отож перші спогади пов’язані з цією та сусідніми вулицями – Маршалковською (Університетською), Міцкевича, Костюшка, з Єзуїтським городом (парк Франка). Коли почав учитися в ґімназії Шайнохи (нині 8 СШ) на Підвальній, ходив через Ягелонську (просп. Свободи), пл. Св. Духа (Підкови), Ринок, Руську. Улюбленим місцем відпочинку був Високий замок – саме так зветься автобіографічний роман про міжвоєнний Львів. Як згадує Лем, на архітектурні пам’ятки, як дитина, не звертав жодної уваги. Більше цікавив кіоск з халвою, бляшані флюгери, дзвінкий трамвай. Улюбленими заняттями дитини було розбирання механічних іграшок, аби дістати коліщатка, пружинки, гвинтики, потрібні для чогось іншого, та читання пригодницьких творів та повістей про далекі краї. З гімназії був письменником – особливо любив писати твори на вільну тему, в т. ч. з елементами плагіату (у проф. Виробека, автора фантастичного опису Венери). Учителька польської мови Левицька питала свого улюбленця Стася лише коли той сам виявляв бажання. Натомість острах викликав професор математики Зарицький, донька якого Катря була причетна до замаху на Пєрацького.

У Львові Станіслава застала ІІ Світова. Пригадує, як шукав у Єзуїтському городі ще гарячі уламки німецької шрапнелі. За «перших совітів» склав іспити до Політехніки, бо мріяв стати інженером. Але його не прийняли через «вороже» походження. Батькові вдалося через знайомого, славного проф. Парнаса, влаштувати сина в медінститут (1940). Навчання перервав 1941 рік. За німців Сташек працював помічником механіка в гаражі, що згодом відбилося в першому романі «Шпиталь Преображення». Добрі документи допомогли Лемам вціліти в роки війни. А 1945 родина виїхала до Польщі. Станіслав завершив медичну освіту в Кракові, але лікарем не став. Та знання медицини, а особливо самоосвіта (особливий вплив на дитину справила німецька багатотомна енциклопедія Брокгауза) згодом відбилися в багатьох творах письменника. У Вікіпедії вказано, що автобіографічними є також твори трилогії «Невтрачений час». Насправді це не так, хоча багато деталей і ситуацій стосуються вражень воєнного періоду. Ми можемо пишатися, що Лем жив у Львові й любив це місто.