14 березня 2018 року у великій читальній залі відбулася презентація збірки творів «Літавиця» побратима Конгресу українських націоналістів, члена Теренового проводу України ОУН Юлія Хвещука. Презентував видання голова Львівського осередку партії «Голос народу» та громадський діяч Юрко Антоняк, який коротко розповів про творчу та громадську діяльність Юлія Хвещука, що передчасно відійшов у вічність на 38-році життя. Він був блискучим аналітиком та публіцистом, талановитим автором. Його перу належать десятки публікацій на ідеологічні та суспільно-політичні теми у газетах «Нація і держава», «Шлях перемоги», у журналі «Визвольний шлях», інтернет-виданні «Український погляд» і «Націоналістичному порталі» та багатьох інших виданнях. Після його смерті неопублікованими залишилась низка новел. Свого часу автор люб’язно дарував своїм друзям, а вони вирішили в пам’ять про друга оприлюднити для широкого кола читачів. Новели ці певним чином є парадоксальні, унікальні та неповторні, у них поєднуються, здавалося б, непоєднувані теми – національно-визвольний рух українців та містика.

Кандидат історичних наук Микола Посівнич наголосив, що Юлій Хвещук належав до тієї когорти українців, які чітко вибрали свій шлях: служити нації та її державі, тому видання цієї книги є своєрідною шаною та вдячністю за його дійсно невтомну працю.

На думку наукового співробітника інституту археології Львівського національного університету ім. І.Франка Петра Довганя, Юлій Хвещук був надзвичайно талановитою особистістю з активною громадською позицією. І дуже шкода, що такі молоді, талановиті люди рано йдуть від нас.

Історик, громадський діяч та виконавець власних пісень Олег Вітвіцький виконав дві свої нові пісні, присвячені світлій пам’яті героїв України, а також подарував бібліотеці книги – «Повстанська абетка» та «Пригоди Алярмика та його друзів». На завершення Юрко Антоняк зачитав епілог однієї з новел автора – «До смерті і довше».

Ми повинні пишатися таким славним земляком. Лише патріотично налаштований митець зможе показати у своїх творіннях Україну такою, якою вона є насправді, у картинах розкриє душу і сенс, у піснях викличе сльози, а вірш – не викреслить з пам’яті.