Відділ україніки провів круглий стіл пам’яті подвижника української культури, відомого художника, вітражиста Валерія Шаленка з представленням нещодавно виданого альбому його малярських робіт « Шевченко. Франко: художні візії життя і творчости».

Вступне слово на круглому столі виголосив завідувач відділу україніки Євген Салевич. Він назвав захід пошануванням світлої пам’яті Валерія Шаленка і водночас пошануванням сильної творчої діяльної української жінки Тетяни Шаленко, яка при підтримці друзів довершує незакінчені вітражі, формує мистецьку спадщину свого чоловіка, видає книгу його малярських робіт, присвячених знаковим постатям національної культури Тарасові Шевченку та Іванові Франку. Промовець змалював образ української традиційної духовної сім’ї, яка несе українську національну ідею, українську ідентичність, творить свій український рід, яка береже українську традицію,у якій створив нас Бог, і подав знакові висловлювання зі статті ідеолога українського націоналізму Юрія Липи «Українська жінка».

У відділі україніки театр Союзу українок України показав виставу «Горить моє серце», присвячену видатній українській жінці, геніальній поетесі Лесі Українці.

Режисер - постановник вистави Тетяна Сторожук.

Ролі у виставі зіграли Оксана Мацегора, Тетяна Сторожук, Уляна Токарівська,Антоній Прокопець, Ігор Онисько, Адріана Сабадир, Марта Бойко.

Привітали артистів з оригінальною постановкою і талановитою грою директор ЛОУНБ, історик Іван Сварник, завідувач відділу україніки Євген Салевич, колишній ректор Української академії друкарства, професор Степан Гунько та інші присутні.

Світлини фотохудожника Юрія Дубленича.

80 років тому, 30 червня 1941 року, львівська радіостанція проголосила на весь світ, що у Львові відновлено Українську державу. Несподівано для учасників світової війни за Україну сама Україна заявила про своє право на державність. Акт 30 червня творили діти тих, хто програв війну за УНР та ЗУНР. Вони свідомо йшли до цього Акта протягом попереднього десятиліття, бо вся підготовка членів в ОУН була спрямована на виховання людей, готових у слушну хвилину утвердити Українську державу. І вони це спробували, навіть двічі, бо спочатку кинули, скільки могли, сили на підтримку Карпатської України. Історія дала їм слушну хвилину, вони скористалися нею.

П’ять років тому, 29 червня 2016 року, у бою поблизу селища Луганське на Донеччині від ворожої кулі снайпера загинув Василь Сліпак (псевдо «Міф») – Герой України, кавалер орденів «За мужність» I ступеня та «Золота Зірка» (посмертно), соліст Паризької опери, волонтер. Йому був 41 рік.

У травні 2015 року Василь Сліпак поїхав, як воїн-доброволець, воювати у складі Добровольчого українського корпусу (ДУК) на Донбас. Раніше, під час Революції гідності він, як волонтер, допомагав майданівцям, а з початком війни збирав допомогу для українських воїнів.