До 180-річчя від дня народження французького прозаїка, літературного критика, лауреата Нобелівської премії з літератури за 1921 рік Анатоля Франса (1844-1924) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) презентує літературну експозицію фондових видань мовами світу зі спадщини письменника, а також критичні матеріали про його творчість. Літературу можна взяти в абонементі відділу для домашнього читання терміном на місяць, після чого необхідно повернути, або продовжити термін користування.

У понеділок, 22 квітня екскурсоводи й усі бажаючі взяли участь у цікавій розмові про нинішні й колишні львівські некрополі.

Історик Іван Сварник розповів про давні міські цвинтарі, згадані Зубрицьким у «Хроніці міста Львова». Їх у Львові в давнину було не так багато. В самому місті це цвинтар міської церкви (Успенської), вірменський, катедри. Поза мурами – Онуфріївського монастиря, костелу Марії Сніжної, жидівський (окописько) і татарський навпроти Татарської (потім Краківської) брами. Не згадує Зубрицький цвинтарів Бернардинів, Єзуїтів, Францисканців, Домініканців. Адже у всіх націй померлих ховали в освячений ґрунт біля святинь. Таке накопичення кладовищ у Львові й навколо погіршувало санітарний стан: останки розкладалися в землі й потрапляли в ґрунтові води, в струмки й криниці. Це викликало епідемії чуми й холери. Померлих від пошестей від ХVІ-ХVІІ ст. ховали на двох окремих цвинтарях за містом – Личаківському й Папарівці (на північ від Високого замку). Крім того, чумні поховання, як пише А. Шнайдер, були в підземеллях Бернардинського монастиря. Частина їх залишається там і до нашого часу.

19 квітня у великій читальній залі бібліотеки відбулася подія, яку важко окреслити одним визначенням. Адже до Львова завітав відомий письменник, політик, громадський діяч Володимир Шовкошитний. Людина непересічна – інтелектуал, поет, патріот – він не лише майстерно володіє словом, але й має непересічний ораторський хист, уміє захопити авдиторію й дуже цікаво, ба, ще й доступно, розповісти про складні, а то й заплутані події нашого давнього й учорашнього минулого.

Наш гість презентував свою видавничу (видавництва «Український пріоритет») дільність в рамках програми популяризації нашої історії. А водночас не раз повертався до свого особистого минулого – і як інженера-атомника, і як керівника організації «Союз Чорнобиль», і як народного депутата України. Розповів, зокрема, про свої нові книги, присвячені Чорнобилю й сучасній війні, до якої він сам і його сини мають безпосереднє відношення.

17 квітня у великій читальній залі відбулась презентація нової книги про голодомор заслуженого професора Львівського університету ім. І. Франка Степана Костя «Антиукраїнський голодомор 1932-1933 років (причини і наслідки, уроки і медійний дискурс)». Відкрила захід завідувачка відділу Ольга Вахула, яка представила гостям пана Костя та люб’язно запросила до слова.

Професор Кость наголосив, що ця книга є своєрідним продовженням навчального посібника «Голодомор 1932-1933 років в Україні», яка вийшла друком у 2012 році. «Упродовж 12 років, що минули від появи моєї попередньої книги, історіографія Голодомору поповнилася, змінилося ставлення до Голодомору на міжнародній арені. Збройна війна, яку росія почала проти України 2014 року, а ще більшою мірою широкомасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року змусило мене уточнити і розширити концепцію попередньої книги. Ми приречені пам’ятати, але лише пам’ять про Голодомор, концептуально звужує наш національний, громадянський та моральний обов’язок». Степан Кость зазначив, що травми минулого не повинні тяжіти над нинішнім і майбутнім поколінням, а повинна домінувати пам’ять меча і сили духа, пам’ять ненависті до ворога, а не страху.

Опісля присутні мали змогу задати низку запитань п. Степану.