Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели презентацію національної теми «Соборність української нації у світовому просторі».

Вступне слово виголосив завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич:

Наша головна мета – подати світоглядні думки про соборність української нації в український інформаційний простір.

Важливо визначити, що для нас може і повинен означати вислів «собор української нації» і витворити поняття соборності нації для українського світогляду.

Соборність нації – наша всеєдність у любові до рідного Бога і один до одного.

Сьогодні Україна відзначає 106-ту річницю проголошення Акту Злуки, що став важливою подією в історії об’єднання українських земель. Для України соборність – це об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тому соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації – фундаменту для побудови демократичної держави. В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього.

До цієї дати велика читальна зала презентує книжкову виставку «Злука УНР та ЗУНР: уроки для сучасної України», на якій представлені наукові видання, праці видатних українських державників. Цікавинкою виставки є колекція поштових марок, присвячена цій події.

Запрошуємо всіх, кому не байдужа історія нашої держави, ознайомитися з книжковою виставкою.

Цього понеділка, 20 січня, всі бажаючі могли почути лекцію Івана СВАРНИКА про палац Дідушицьких на Курковій, пам’ятку, пов’язану як з відомим родом українського походження, так і з культурною історією Львова.

Палац будували кілька відомих архітекторів: Віллу Віняжа, придбану Володимиром Дідушицьким, перебудував на палац 1869 р. В. Равський-старший. Однак уже 1870 граф почав розширяти придбану ділянку, купуючи сусідні парцелі. по Курковій і Люблінської Унії. 1871 архзітектор Й. Енгель-старший значно перебудував палац: розширив велику парадну залу на 1 поверзі й добудував 2 нові частини палацу. 1880 навколо нової будівлі заклали парк з рідкісними деревами й кущами., збудували оранжерею, льодівню, стайню. Подвір’я замостили теребовлянським каменем. 1893 р. в палаці проведено міську каналізацію, а 1901 – водогін (доти водою забезпечували криниці). Оскільки граф Дідушицький був відомим бібліофілом, науковцем і колекціонером, у палаці була велика бібліотека з рукописами, автографами, картами й планами, нумізматичний кабінет, колекція порцеляни, багато цінних картин та портретів. Ці збірки час від часу могли оглядати всі бажаючі. А перлиною цих цінностей стали золоті Михалківські скарби, придбані графом Дідушицьким на Тернопільщині. Їх науковим опрацюванням займався славний археолог К. Гадачек, професор Львівського університету.