У неділю, 12 листопада 2017 р. померла відома серед українських археологів, бібліотекарів, митців, науковців Лариса Крушельницька, довголітній директор Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

Лариса Крушельницька народилася 5 квітня 1928 р. у Стрию в родині письменника Івана Крушельницького та Галі Левицької. Від дитинства доля дівчинки склалася трагічно: після переїзду Крушельницьких на Радянську Україну майже вся численна родина, крім дітей, була знищена. Самій Ларисі та її мамі вдалося врятуватися і повернутись до Львова завдяки турботі дружини М. Горького. У Львові Лариса навчалася в гімназії, далі в художньо-промисловій школі. В кінці 1943 р. Лариса з мамою перебралися на Захід. Дівчина навчалася в художній академії у Штутгарті, однак завершити навчання не вдалося, і далі дівчина працювала на заводі. Після війни повернулася до Львова, працювала реставратором Музею українського мистецтва, а звідти перейшла до Львівської філії Інституту археології. Спочатку була реставратором, а після здобуття історичної освіти (1966) стала археологом Інституту суспільних наук. Пройшла шлях від молодшого до провідного наукового співробітника. Як археолог займалася дослідженням культур доби бронзи-раннього заліза. 1973 р. захистила кандидатську дисертацію, 1991 стала доктором історичних наук. Чи не найвідомішою пам’яткою, дослідженою Крушельницькою, є багатошарова Бовшівська стоянка та відкрите на ній кельтське житло, яке стало важливим аргументом у тривалих наукових дискусіях. Важливим об’єктом, дослідженим Ларисою Іванівною, був висоцький могильник у Золочеві, до висоцької культури належали й поселення біля Конюшкова, Ясенова, Вербівчика, Бужка, Шкла. Ранньоскіфські об’єкти науковець дослідила у Черепині й Лагодові.

9 листопада в рамках XIV мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини у відділі україніки за участю Товариства молодих науковців при кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету ЛНУ ім. Франка (HistAr) та психолога Світлани Булки демонструвався фільм «Боротьба Джамали» (2017 р., режисер Елін Йонссон). Це дуже особистий і потужний портрет надзвичайно талановитої жінки, а також її пісні і виступи, які пролили світло на історичні події та сучасну політичну ситуацію в Україні, зокрема в Криму. Журналістка Елін Йонссон зафільмувала трагічну сімейну історію Джамали, розповіла про складність становища кримських татар у наш час.

7 листопада в рамках XIV мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини у відділі україніки за участю СЗШ № 86 м. Львова демонструвалися фільми «Домашні ігри» (2017) режисера Аліси Коваленко та «До скорого» (2016) режисера Юлії Кочетової-Набожняк.

6 листопада у книгозбірні демонструвався фільм «Dixie Land» (2015) режисера Романа Бондарчука в рамках XIV Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Хвилі Чорного моря розбиваються об пірс, сонце яскраве і небо блакитне. Дитячий оркестр Dixie Land виконує марш. Учитель слухає. Здається, щастя триватиме вічно. Але дорослішання – невідворотне. Виявляється, що учитель – невиліковно хворий, а в друга – свої плани на життя. Медалі й оркестрові інструменти виблискують на сонці, але кожна дитина має свою долю – з музикою чи без неї.