Вишивка в Україні – світ краси й фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки й почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

У вишивці яскраво й повно розкривається душа народу, споконвічне прагнення до прекрасного, високорозвинене почуття ритму, композиційної міри в побудові орнаменту, гармонії кольорових поєднань. Це давнє і вічно молоде мистецтво.

Запрошуємо у відділ мистецької літератури на перегляд книжково-ілюстративної виставки «Мистецтво української вишивки», що експонується з 19 до 31 травня.

20 травня відзначаємо Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане берегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі, вірності та любові. Вона настільки глибоко увійшла в наше життя, що в Україні встановили навіть спеціальне свято.

Пропонуємо Вашій увазі книжково-ілюстративну виставку «Українська вишивка:історія та сучасні тенденції в оздобленні одягу» , яка розгорнута у відділі виробничої літератури. Читачі матимуть змогу познайомитися із сучасними та старовинними зразками українських вишивок різних регіонів.

17 травня у великій читальній залі нашої книгозбірні розгорнуто виставку «Україна в єдиній Європі», присвячена Дню Європи. На виставці представлена література до тем «Європейська конвенція з прав людини», «Глобальні проблеми євроінтеграції», «Євроатлантична інтеграція України» та ін.

Агатангел Кримський (1871-1942) – сходознавець, славіст, історик літератури, письменник, публіцист та перекладач. Народився у м. Володимир-Волинськ. Батько походив з білорусько-татарського роду, а мати – з литовсько-польського. Невдовзі після народження сина сім’я переїхала до м. Звенигородки. Освіту здобував у навчальних закладах Звенигородки та Острога, у Київській гімназії, а з 1885 р. – у Колегії Павла Ґалаґана. У 1889-92 рр. продовжив навчання у Лазаревському інституті східних мов у Москві, а в 1892-96 рр. – на історико-філологічному факультеті Московського університету. Знавець багатьох східних, класичних та західноєвропейських мов. Викладав арабську, перську та турецьку мови в Лазаревському інституті східних мов (1898-1918). У 1918 р. переїхав до Києва, став професором Київського університету. Був одним із академіків-засновників УАН (1918, нині – НАН України). Після процесу у справі «Спілки визволення України» (1929-1930) усунутий з усіх академічних посад та від науково-викладацької роботи. Від 1937 р. працював в Інституті мовознавства АН УРСР, з 1938 р. – завідувачем відділу української мови. У липні 1941 р. заарештований і відправлений до Казахстану. У жовтні 1941 р. був ув’язнений і невдовзі помер у тюремній лікарні. У 1960 р. – реабілітований.