Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Українська незалежність: мілітарний контекст». Слово вітання з нагоди свята державної незалежности України виголосив представник ОУН «Держава», завідувач відділу україніки Євген Салевич. Він також висловив світоглядні думки: про український народ, як про державний народ, створений Богом; про ідеї держави і державности та про боротьбу за самостійну державу і її творення, які були неперервними в тисячолітній українській історії. Ідеї держави і державности завжди підносили і несли українські національні діячі. І завжди впродовж історії в українському суспільстві проявлявся стан воїна. Як притаманний нації, він проявлявся стихійно і творив національну силу в боротьбі за самостійну державу. Нарешті, цей стан воїна має плекати Українська незалежна держава. Мають бути здійснені наукові дослідження тем: «Стан воїна в українській нації», «Українська військова еліта в історії», «Мілітарна історія України» та подібні інші. Мають бути видані книги і підручники з української мілітарної історії задля ґрунтовного розвитку мілітарної освіти і національного мілітарного виховання. Необхідно пошанувати українську військову еліту і визначити проекцію її впливу на прийдешнє України як важливого суспільно-політичного чинника.

Завідувачка кафедри давньої історії України Ольга Щодра говорила про українську мілітарну історію як про частину великої історії української державности. Важливі думки її виступу.Українська державна традиція сягає десятка тисячоліть і має п’ять століть імперської історії. Український менталітет воїна, хлібороба, торгівця творився тисячоліттями. Українці в історії були чудовими воїнами. У скіфів була найкраща армія; у венедів був кращий флот, ніж у римлян; антська держава була великим могутнім союзом держав перед імперією русів (анти змінили назву на руси через зміну того, хто домінував); блискуча сторінка мілітарної історії – військо і флот козаків. Держава і державність – різні поняття. Українська державність неперервна багато тисячоліть, як і усвідомлення окремішности та ідентичности українців. Неприпустимі намагання псевдоісториків писати українську історію, відмовившись від історії національно-визвольного руху. Неприпустимі фальсифікації історичної пам’яті, приписування собі давньої історії Руси-України московитами.

Доктор історичних наук Петро Шкраб’юк згадував про власне дослідження протисячоліття української державності, зупинявся на характеристиці держави антів, від якої походять українці, наголошував напроявленні феномена українського воїна у світі, на одвічному бойовому духові українських воїнів, які, як відомо з історичних подій, йшли до бою, танцюючи. Останнє доповідач проілюстрував рядками з пісні «Три дні б’ються не здаються, йдуть до бою ще й сміються».

Кандидат філософських наук Віктор Маринюк говорив про мілітарну культуру українців, про українське характерництво, про стійкість українців у бою, про українську самоорганізацію, толерантність, про відсутність в українців образу ворога, як про визначальні риси для здійснення цивілізаційної місії української нації у світі. Він також висловив думки про потребу пропаганди української мілітарної культури і творення молодих українських мілітарних організації.

Громадсько-політичний діяч Ігор Кузьмак висловив думки про нову конструкцію Української держави у повоєнний час і про місце української військової еліти у її розбудові, про небезпеку політичних формувань військової еліти і цивілізаційне призначення України у новій конструкції світу.

Громадський діяч Юрко Антоняк торкнувся питання українських мілітарних організацій в Україні і розвитку мілітарних традицій в УНСО, а вчений-релігієзнавець Олександра Киричук – сучасних проблем стратифікації нації, місця у ній військової еліти та формування українського інформаційного простору.

Літературознавець і поет Павло Салевич, розпочавши з мови про сучасне українське військо, про його особливу актуальність сьогодні для українців та світу, говорив про українське військо княжого часу (Х-ХІІІ ст.) – про руську дружину, її значення, структуру, про її характерні риси, про функції її структурних частин, про потребу продовження військових традицій русів-українців у сучасному українському війську. Як один з аргументів щодо потреби продовження військових традицій русів-українців у сучасному українському війську, доповідач згадав універсал Богдана Хмельницького, у якому гетьман пояснював зв'язок героїчних звитяг українських козаків, зокрема, їхнім славним походженням від балтійських «валечних» (войовничих) русів. Окремо доповідач зупинився на фальшуванні походження руської дружини від варязької (слова варяг немає в германських мовах, воно виникло в руській мові), що протягом понад 200 років нав’язують українцям та світові германські та московські вчені, пояснюючи варягів не балтійськими слов’янами-ваграми (варнами), які входили в ободритський союз (до речі дружина Ярослава Мудрого Ярина по матері була ободриткою), як це є насправді, а невідповідно – германськими вікінгами Скандинавії. Із спотворених фактів так званої варязької версії Павло Салевич згадав і факт договору українського князя Олега з греками (907 р.), а саме, пояснення представників германсько-московської варязької теорії, що у договорі брали участь посли–варяги-скандинави. Невідповідність такого твердження доповідач пояснив тим, що посли князя Олега клялися перед греками українськими богами Перуном і Велесом, а не германськими Одином та Тором. Окрім того, як доречно зауважила професор О.Щодра, слов’яни-вагри мали такі самі імена як германці (зокрема, ободритку-тещу Ярослава Мудрого звали Астрид).

На завершення доповідач вказав, що правда про військову дружину русів-українців збережена, зокрема, в давніх українських текстах: Руській Правді, Повістях временних літ, Слові о полку Ігоревім та інших.

Святковий захід розпочався з Державного гімну України та завершився піснею до Богородиці «О, прекрасна Зіронько в небі» у виконанні солістки Львівської національної філармонії, діячки Союзу українок Ксенії Мацегори.

Участь у круглому столі, окрім уже згаданих учасників, брали директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга, редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, професори Ольга Мних, Роман Базилевич, Іван Твердохліб, художники Наталя Білоус, Ігор Копчик, громадські діячки Надія Бавуляк, Ольга Назаревич та інші.

Круглий стіл «Українська незалежність:міліарний контекст» відбувся за сприяння заступника директора Українсько-Англійського спільного підприємства «Галка ЛТД» Ярослава Волинця.