5 червня до бібліотеки знову завітали львівські екскурсоводи. Цього разу на лекцію Івана Сварника про галицьку шляхту.

Історія галицької шляхти, за словами лектора, тісно пов’язана зі складною політичною історією нашого краю. Шляхта (первісно боярство) сформувалася в період Галицько-Волинської держави. Вона була привілейованою верствою суспільства, основною функцією якої була військова служба у княжому війську. Постійні війни й ворожі напади вимагали добре озброєного й навченого війська. Взамін за військову повинність галицька знать, яка на перший поклик князя вирушала в похід – багатша кінно, бідніша – пішо, отримувала землеволодіння й підданих. У 1340 р. місцева правляча династія, після отруєння Юрія ІІ-Болеслава, вигасла й почалася тривала боротьба за галицький спадок між сусідами – Польщею, Литвою і Угорщиною. Ці країни були пов’язані з галицькими князями й королями кровними узами. Тривалий час руська знать віддавала перевагу Литві. Місцеві князі й бояри взяли найактивнішу участь у війнах Свидригайла, в численних змовах і повстаннях, отож після перемоги Польщі втратили свої володіння і вплив на життя держави. Північна знать Сіверщини й Чернігівщини (Масальські, Одоєвські, Барятинські) перейшла до московських князів, які зберігали православ’я. Аристократія – князі Острозькі, Корецькі, Заславські, Вишневецькі, аби зберегти свій вплив, з часом асимілювалися: окатоличилися й ополячилися. Натомість середня і дрібна шляхта зберігала свої віру, мову й традиції. Особливо багато цієї шляхти було в перед гір’ях Карпат – на Старосамбірщині, Сколівщині, Турківщині. Це родини Ступницьких, Крушельницьких, Топольницьких, Яворських, Яворівських, Турянських, Стрільбицьких та ін. Вони належали до кількох гербових родин – Сасів, Корчаків, Абданків та ін.

З приходом Австро-Угорщини лише частина цієї шляхти звернулася до Станового комітету й Шляхетського суду у Львові по підтвердження шляхетства, оскільки не всі могли заплатити 150 гульденів. У ХVІІІ-на поч. ХХ ст. шляхетство давало доступ до вищої освіти, офіцерської кар’єри й державної служби. Значний масив документів про шляхетство відклався у ЦДІА України у Львові. Це не лише справи окремих родин, а й генеалогічні таблиці та гербові дипломи.

Відродження інтересу до цих питань припадає на добу національного відродження. Однак саме на той час припадає й діяльність різноманітних авантюристів, що видавали себе спадкоємцями королівського роду.