11 березня екскурсоводи почули розповідь Івана Сварника про козаків у Львові 1588 року. Тема козацтва вже порушувалася у лекціях про Івана Підкову (1578 р.), про Івана Виговського, про облогу Львова Дорошенком 1672 р. та ін.

Однак козаки переважно діяли і сприймалися львів’янами як вороги. Натомість 1588 року вони прийшли до Львова, як союзники Речі Посполитої у можливій війні з австрійськими Габсбурґами. 1700 низових козаків прибули під проводом двох видатних українських полководців – православних князів Костянтина Острозького і Кирика Ружинського. На той момент, коли вони зупинилися у Львові, на польський престол у Кракові коронували Сигізмунда ІІІ зі шведської королівської династії Вазів, запрошеного польським сеймом і сенатом. У Львові з нагоди коронації відбувся тріумф – всенародне свято. Уранці урочистості почалися в катедрі з подячного богослужіння, відправленого архієпископом. Далі патриції – райці, лавники, цехмістри, старші руської і вірменської націй пішли слідом за процесією навколо ратуші. Спочатку лунали релігійні гімни й пісні, далі виступали львівські музиканти, лицедії. Козаки долучилися до тріумфу, стріляючи з ручної зброї холостими зарядами. Далі всі розійшлися на обід, козаки – на передмістя. Їм місто виділило вдосталь пива і горілки для почастунку, а князеві Острозькому прислали барило мальвазії. Надвечір урочистості продовжилися. Нагорі ратушевої вежі на спеціальному помості грали сурмачі. А на металевій решітці, підвішеній нижче на ланцюгах, горів вогонь, який уночі було видно далеко за Львовом.

Війна з Габсбургами, до якої зібрали козаків, тоді не відбулася. Але снятинський староста Язловецький,підтримуючи ерцгерцога Масиміліана, зібрав кілька тисяч різного люду й рушив на Львів. Він захопив передмістя й Бернардинський монастир, а навпроти Галицької брами виставив гармати. Та коли з веж міста по них вдарили гармати, бунтівники відійшли від Львова. А козаки, які брали участь у львівському тріумфі, незабаром стали учасниками повстання Наливайка, яке потрясло Річ Посполиту. В ході війни Наливайка козаки вперше виявили себе як державотворчий елемент, змусивши польських магнатів тривожитися тим, що вони «державу в державі творять».