25 березня в рамках березневої сесії НТШ в бібліотеці відбулося засідання Археографічної комісії (голова І. Сварник, секретар У. Кришталович) за участі А. Фелонюка, як представника Історичної комісії НТШ. На засіданні виголосили низку наукових доповідей, навколо яких щоразу починалася дискусія.

Орест Круковський (Львівський історичний музей) розповів про нове джерело до передісторії визвольних змагань: протоколи засідань товариства «Січові Стрільці» в Бориславі 1913 р. Це шість рукописних аркушів, записаних з обох сторін досить виразним письмом. Протоколи розповідають про діяльність «показової» сотні, яка мала власні однострої, зброю і навіть кінний відділ, брала участь у Шевченківському здвизі у Львові 1914, а низка її діячів (напр. Клим Гутковський) згодом стали старшинами Легіону УСС.

Ростислав Мельник (Львівська політехніка) проаналізував зміни національного складу студентів і викладачів Львівської політехніки протягом першого десятиліття після закінчення ІІ Світової війни. Доповідач підкреслив, що за цей час їх кількість зросла в 10 разів. Щодо національного складу, то в 40-ві рр.. було багато поляків, росіян, білорусів та ін. Згодом кількість поляків різко скоротилася, натомість дуже зросла кількість українців. Мова викладання була як українською, так і російською. Ставлення до професорів-поляків було загалом толерантним (крім партійних керівників).

Галина Сварник (ЛННБ ім. В. Стефаника) розповіла про зміст щоденників Марії Деркач, зокрема воєнного періоду. Остання докладно фіксує події в бібліотеці та Львові загалом. Зокрема, повідомляє про бомбардування – німецькі, американські, радянські, руйнування у Львові. Про воєнні злигодні, про науковців, які працювали в бібліотеці як дослідники в роки війни, про культурне життя міста. Про жидів, яких рятували, приймаючи на роботу.

Іван Сварник розповів про метричну книгу с. Сопова на Гуцульщині, опрацьовану протягом 2024 р. Вона охоплює 1735-1784 рр., має 156 с. і складається з 4 частин: реєстру парафіян, книги хрещень, вінчань і смертей. Доповідач охарактеризував прізвища – антропонімічні (Федюк, Марисюк, Илюкі т.п.), етнічні (Бойко, Козак, Гайдамачук), фахові (Швець, Кравчук, Крамаров, Мелник), похідні від прізвиськ (Круцик, Бабій, Книшук). Підкреслив, що імена бралися виключно з церковного календаря: Аврам, Андрій, Григорій, Іван, Петро, жіночі – Агафія, Анастасія, Анна тощо. Відсутні слов’янські, княжі, козацькі імена. Книга не містить відомостей про незаконнонароджених. Багато інформації про духовенство, стан парафії (церкви).

Леся Цюцюра (ЛОУНБ) докладно розповіла про історію створення географом С. Рудницьким карти Західної України 1929 р., стосунки автора з письменниками, вченими, видавцями. Також розповіла про інші карти України, створені Рудницьким як у Харкові, так і у Львові й Відні.

Учасники обговорили доповіді, висловили власні міркування й зауваження щодо архівних фондів, біограм, перспектив публікації, джерелознавчих аспектів порушених тем.