Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Священний текст “І мертвим, і живим, і ненарожденним…” Пророка нації Тараса Шевченка у контексті української ідентичності та державотворення».

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич означив такі світоглядні акценти обговорення теми круглого столу.

Наша мова про священні тексти української нації.

Наша мова про священні тексти, з яких виростає правдива сильна українська національна ідентичність.

Як правдива національна еліта, мусимо думати про те, що триматиме нашу націю в прийдешньому, – а це передусім: національна ідея, священна героїчна історія і священні тексти.

Важливо укласти наші священні тексти, творячи символічний образ Храму української нації.

Наша повинність – двигнути проект «Посланія до нації» або священні тексти української нації.

Важливо серед священних текстів подати промову Богдана Лепкого «Прийди до нас…» як посланіє понівеченої війною нації до свого Пророка і як свідчення тривання Традиції і національної ідентичності.

Промову «Образ української волі у Посланії Тараса Шевченка» на круглому столі виголосив відомий дослідник давньої української літератури, поет Павло Салевич. Він розпочав із мови про загальне розуміння суті Посланія. Вказав на те, що у Посланії немає одного лінійного сюжету, як у творах його часу (творах ХІХ ст.) і що сюжет Посланія складається з окремих сюжетних елементів, подібно як «Великий льох» (1845 р.) Т.Шевченка та «Слово о полку Ігоревім» (ХІІ ст.). Посланіє — такий самий тип твору, як два останні. Його сюжет — се такі ж «відступи», які у «Слові о полку Ігоревім» американський лінґвіст Дін Ворт назвав сюжетом. Тож у всіх трьох згадуваних творах є космологічний сюжет, у всіх трьох мовиться про руйнування і загрозу українському світові, всі три складаються з традиційних міфоепічних елементів.

Вже в самій назві Посланія присутнє міфологічне тричленне звертання до українців (до «… мертвих, і живих, і ненарожденних…»), яке означає сакральність, маґічність і повноту Шевченкового звертання.

Одним із центральних міфологічних символів космологічного сюжету Посланія, — продовжував Павло Салевич, — є образ волі України. Доповідач зупинився на детальному його розгляді.

В контексті руїни в Україні та в очікуванні ще більшого лиха для України, — продовжував учений, — Шевченко згадує міфологічний образ волі, що такий же вічний і позачасний, як і міфологічний образ слави. Образ волі теж, як і образ слави, можна називати дідним, оскільки волю, як і славу, заклали у підмурівок нашого світопорядку наші діди. Сакральним прóстором (центром світу для волі) був Дніпр. Воля виростала у своїй хаті, у рідній Україні, біля Дніпра. Її сакральний час — початки української козаччини. Шевченко відтворює становлення волі антитечно: коли українська воля виростала, вона не Дніпром вмивалась, а козацькою кров’ю; коли воля спала, не гори у голови слала і степом укривалась, а засинала на купах трупів козаків, які прагнули здобути волю та залишилися окраденими, пограбованими.

Образ волі у Посланії антропоморфний (олюднений) і невмирущий. Вона існує сама по собі. Має власних дітей — святих мучеників, які колись розп’ялися за неї. Воля так само, як і доля може бути в українців лише в Україні. Воля є іпостассю долі.

Земляки у Посланії пруться шукати українську волю на чужині, в німецьких землях, не бояться суду Божого, прагнуть забрати з собою все дрібне й залишити «вольну землю» (Україну) та сиротою Дніпр із святими горами. Та врешті, — на переконання Т.Шевченка, — вони мусять відкрити правду для себе у високих могилах.

У Посланії повернення волі в Україні Т.Шевченко бачить у тому, щоб «обняти найменшого брата» (щоб усі українці об’єдналися), — і тоді мати-Україна зможе благословити і поцілувати своїх дітей вольними устами.

Слово на круглому столі мали відомий історик Іван Сварник «Відгомін героїчної історії козаччини в Посланії Тараса Шевченка», редактор журналу «Наша спадщина», поет Андрій Левик «Посланіє Тараса Шевченка і питання національної пам’яті», почесна голова Союзу українок України Ореслава Хомик«Ідеї проекту “Посланія до нації” для національної освіти».

Окрасою круглого столу стали пісня молодого бандуриста Святослава Салевича «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле» та моновистава – мелодекламація талановитої акторки Наталі Білоус на текст промови Богдана Лепкого «Прийди до нас», виголошеної на концерті в честь Тараса Шевченка у Відні 1917 року.

Участь в обговоренні теми про священні тексти нації, окрім уже згаданих учасників, брали доктори економічних наук Борис Карпінський, Ірина Ревак, Олег Підхомний, кандидат юридичних наук Руслан Бедрій, кандидат технічних наук Василь Багрійчук, лікар Ірена Фільц, перекладач з іспанської Галина Чубай, громадські діячі Олег Подвірний, Марія Павлюк, Ярослав Даць, Марта Продан, студенти Львівського державного університету внутрішніх справ та інші.