З нагоди 175-річчя від дня народження основоположника польського критичного реалізму Болеслава Пруса (справжнє ім'я та прізвище – Александер Ґловацький; 1847-1912) – учасника польського повстання 1863-1864 років, під час якого був поранений, узятий в полон російськими військами і, хоча після лікування у госпіталі відпущений, в 1864 році заарештований і ув'язнений на три місяці, відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел. для довідок: 255-36-27) експонує книжкову виставку «Суспільство – неначе окріп; те, що вчора було знизу, сьогодні злітає угору». На виставці представлені його вибрані твори в 10 томах, вибрані новели, критичні статті про нього Яна Бленьського, Станіслава Бжозовського, Тадеуша Буйницького, Станіслава Фіти, Людвіка Ґженєвського, Ярослава Івашкевича, Яна Кшижановського, Яніни Кульчицької-Сальоні, Станіслава Лема, Яна Лорентовича, Анджея Маковєцького, Генрика Маркевича, Стефана Мельковського, Чеслава Мілоша, Анни Мільської, Євгенії Натурської, Аліни Нофер-Ладикі, Габрієлі Паушер-Кльоновської, Чеслава Пєньонжка, Едвара Пєсьціковського, Зузанни Рабської, Тереси Валяс, Францішка Зєйка.

Одним із найвідоміших творів письменника є історичний роман «Фараон» (1894-1895), де повністю проявилась ерудиція письменника і його інтерес до історії. До написання роману Прус вивчав спеціальну літературу. Та Стародавній Єгипет у романі стає алегорією сучасної письменнику Польщі. Автор вдало проводить паралелі між сьогоденням і минулим. До Пруса лише деякі письменники написала романи про стародавній світ, але твір Пруса якісно вирізняється тим, що зображення старовини не є самоціллю у письменника, його насамперед хвилюють проблеми сучасності. Прус ніколи не припиняв публіцистичної діяльності; йому належить ряд серйозних робіт на суспільно-політичні теми. Болеславу довелося у життя пробувати різні роботи, які могли допомогти йому заробити на життя. Свого часу він був i фотографом, і вуличним спікером, і слюсарем на заводі Lilpop і Raua. У 1871 році він переклав і опублікував короткий виклад праці англійського філософа Джона Стюарта Мілля «Логіка». Також він спробував себе і як журналіст.

Наприкінці життя завдяки жвавій журналістській діяльності (переважно в 1904-1905 рр.) Б. Прус став великим авторитетом в очах громадськості. Його сприймали як взірцевого представника позиції, що відповідає припущенням органічної праці та утилітаризму. До кінця життя письменник охоче брав участь у громадських акціях, огранізовував шефство над багатьма ініціативами та починаннями. Він став опікуном сиріт Товариства милосердя, брав участь у заснуванні товариства народних учителів в Урсинові, був президентом Асоціації курсів для дорослих. У заповіті Болеслав Прус виділив стипендії для талановитих дітей із бідних сільських родин. Книгозбірню він заповів Товариству публічної бібліотеки у Варшаві, частину Октавія Гловацька подарувала Бібліотеці імені мовознавця Єроніма Лопацинського в Любліні. В останній період свого життя (зокрема, у 1911 році) він приїздив відпочити до Міланувки. Помер від серцевого нападу у віці 64 років. Його похорони, що відбулися 22 травня 1912 року, зібрали натовпи шанувальників таланту письменника і перетворилися на масову демонстрацію мешканців Варшави. Болеслав Прус похований на найстарішому та найвідомішому некрополі Варшави – Повонзкому кладовищі (діл. 209-1-4 / 5/6). Неокласична гробниця Болеслава Пруса була споруджена в 1914 році відповідно до дизайну польського скульптора Станіслава Джековського (1887-1951). Могила скромна за формою, позбавлена прикрас чи символів, але зворушує завдяки фігурі хлопчика, що намагається обійняти пам'ятник письменника, де викарбовано "Серце сердець".