Ближче познайомитися з живописцем Любомиром Медведем мені випало 2000 року далеко від Львова. Тоді я перебував на науковій стипендії в канадських архівах, мав низку публічних лекцій про українські архіви, генеалогічні джерела й геральдику. На одну з таких лекцій прийшла група львівських митців, які під керівництвом професора Медведя розписували українську церкву в Едмонтоні. Після лекції ми тепло спілкувалися з земляками, вони гостили мене в себе. Ці розмови про українську культуру, мистецтво, традиції виявили нашу духовну спільність, показали, що Любомир Медвідь не лише самобутній митець, але й глибокий філософ, гуманіст, який вболіває за майбутнє не лише рідного народу, а й людства взагалі. В Канаді, де рівень добробуту тоді був значно вищим за український, проблеми втрати людиною духовності постали ще виразніше. Тема дегуманізації суспільства, яка хвилювала митця і в часи тоталітаризму, набрали нових відтінків у наш час стрімкого технічного прогресу.

Відділ україніки провів круглий стіл «Трагічні сторінки української історії: жертви НКВС 1941року».

Вступне слово мав завідувач відділу україніки Євген Салевич. Він висловив думки про три контексти сприйняття історії нищення української нації.

Контекст перший від великого організатора української нації полковника Євгена Коновальця – у великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору або бути творцями або жертвами історії – виголосив провідник на установчому конгресі Організації українських націоналістів у Відні 1929 року. Контекст другий від великого організатора української нації Степана Бандери – на тлі масових жертв українців 30 червня 1941 року Українські національні збори з ініціативи Організації українських націоналістів – бандерівців проголошують декларацію про відновлення Української держави.

З 5 до 15 липня «Пісня для України – фундамент її існування» до 80-річчя від дня народження Богдана Юрія Янівського (1941-2005), українського композитора, піаніста, педагога.

«Мистецтво – це не тільки талант. Мистецтво – це гігантський труд.
:Труд не від часу до часу, не від аплодисментів до аплодисментів,
а щоденний обов’язок, як щоденна молитва,
щоденні самовдосконалення, сумніви, перемоги над самим собою…»
Б.-Ю. Янівський

З 6 до 20 липня «Визначний митець – інтелектуаліст» до 80-річчя від дня народження Любомира Медвідя (1941), українського живописця, педагога.

«Візуальний образ так само врощений у слово,
як слово – у візуальний образ»
Л. Медвідь

Запрошуємо на перегляд!

Відділ україніки провів круглий стіл пам’яті подвижника української культури, відомого художника, вітражиста Валерія Шаленка з представленням нещодавно виданого альбому його малярських робіт « Шевченко. Франко: художні візії життя і творчости».

Вступне слово на круглому столі виголосив завідувач відділу україніки Євген Салевич. Він назвав захід пошануванням світлої пам’яті Валерія Шаленка і водночас пошануванням сильної творчої діяльної української жінки Тетяни Шаленко, яка при підтримці друзів довершує незакінчені вітражі, формує мистецьку спадщину свого чоловіка, видає книгу його малярських робіт, присвячених знаковим постатям національної культури Тарасові Шевченку та Іванові Франку. Промовець змалював образ української традиційної духовної сім’ї, яка несе українську національну ідею, українську ідентичність, творить свій український рід, яка береже українську традицію,у якій створив нас Бог, і подав знакові висловлювання зі статті ідеолога українського націоналізму Юрія Липи «Українська жінка».