80 років тому, 30 червня 1941 року, львівська радіостанція проголосила на весь світ, що у Львові відновлено Українську державу. Несподівано для учасників світової війни за Україну сама Україна заявила про своє право на державність. Акт 30 червня творили діти тих, хто програв війну за УНР та ЗУНР. Вони свідомо йшли до цього Акта протягом попереднього десятиліття, бо вся підготовка членів в ОУН була спрямована на виховання людей, готових у слушну хвилину утвердити Українську державу. І вони це спробували, навіть двічі, бо спочатку кинули, скільки могли, сили на підтримку Карпатської України. Історія дала їм слушну хвилину, вони скористалися нею.

П’ять років тому, 29 червня 2016 року, у бою поблизу селища Луганське на Донеччині від ворожої кулі снайпера загинув Василь Сліпак (псевдо «Міф») – Герой України, кавалер орденів «За мужність» I ступеня та «Золота Зірка» (посмертно), соліст Паризької опери, волонтер. Йому був 41 рік.

У травні 2015 року Василь Сліпак поїхав, як воїн-доброволець, воювати у складі Добровольчого українського корпусу (ДУК) на Донбас. Раніше, під час Революції гідності він, як волонтер, допомагав майданівцям, а з початком війни збирав допомогу для українських воїнів.

23 червня у великій читальній залі відбувся літературно-мистецький вернісаж, на якому було презентовано першу персональну фотовиставку Оксани Бондар – народної мисткині, поетеси та провідного методиста з естетичного виховання та народних традицій при Львівському обласному центрі народної творчості.

Творчий захід розпочав директор бібліотеки Іван Сварник: «Нам дуже приємно експонувати у стінах нашої бібліотеки таку мистецьку виставку, яка розповідає про наше прекрасне місто. Це погляд людини, яка його любить різним, любить під дощем, любить під сонцем. Тут є і старий Львів, і сучасні промислові райони, а в тому і полягає весь шарм нашого міста. Ця виставка показує нам різноманітність нашого Львова, його багату архітектуру, його природу і людей».

30 червня відзначаємо 110-у річницю від дня народження польського поета, прозаїка, перекладача, есеїста, літературознавця, дипломата, юриста, лауреата Нобелівської премії у галузі літератури 1980 року, лауреата Нейштадтської літературної премії (Neustadt International Prize for Literature, 1978), кавалера ордену Білого Орла, справжнього праведника світу Чеслава Мілоша. Родина Мілошів належала до шляхти гербу Любич. Чеслав Мілош - брат Анджея Мілоша, режисера-документаліста, публіциста, перекладача. В родині розмовляли польською мовою, проте, завдяки старанням свого дядька, хлопець з дитинства добре знав і литовську. Пізніше Чеслав Мілош говорив про себе, що він, польський письменник і поет, але краєвиди та дух передвоєнної Литви ніколи не полишали його.