27 травня у великій читальній залі точилася розмова про львівську воду – Полтву, Сороку, Пасіку, Залізну Воду, Зубрю, Млинівку та інші потоки, про природні озера й ставки, створені міщанами й передміщанами – Пелчинський, Панєнський, Сакраменток, Кисельки та ін.

Як розповів історик Іван Сварник, наше місто виникло в дуже сприятливій для життя місцевості у прадавні часи. На березі Полтви і її приток люди осіли віддавна. Вода була необхідною для життя – для пиття, готування їжі, для купання і прання. Як вказує Зубрицький, Полтва була ще й транспортною артерією. По ній до Львова доходили невеликі судна з Балтики через Західний Буг. Для торгівлі Львова це був суттєвий фактор. Полтва і її притоки відігравали важливу роль у житті ремісників. Протічну воду у великій кількості використовували чинбарі й гарбарі. Обробка шкіри й подальше виготовлення з неї різноманітних речей – одягу, рукавиць, взуття, сумок, упряжі у Львові локалізувалися на передмістях – на Галицькому, де була вул. Гарбарська, й на Краківському. Розкопки в р-ні «Добробуту» виявили великий осередок шкіряного промислу ХV-XVIII ст. Полтва була примхливою річкою. В спекотну пору міліла, але в зливи виходила з берегів і заливала передмістя. При цьому навіть гинули люди. Під час однієї з повеней, як пише хроніст, до шпиталю св. Станіслава (в р-ні нинішнього Театру юного глядача) можна було дістатися лише човном. Сліди повеней відбилися на документах Львівського земського суду. Вони зберігались у склепі в Низькому замку, отож повені не раз заливали приміщення.

27 травня виповнюється 95 років від дня народження Романа Іваничука – визначної постаті сучасного українського літературного олімпу. Роман Іваничук належав до плеяди найпродуктивніших митців української літератури: впродовж своєї півстолітньої творчої діяльності він видав близько шістдесяти книг. Першим і найбільш резонансним у творчості письменника і в суспільному житті України став роман «Мальви». «Мальви» забороняли, вилучали з бібліотек, але його переписували від руки, передруковували на друкарських машинках. Цей роман став своєрідним закликом до громадської непокори, до бунту проти тоталітарної системи, до відродження національної пам’яті.