27 жовтня у читальній залі відділу україніки відбулася презентація книги нашого активного читача п. Ярослава Середницького «Пані Льоля: втекти від більшовиків».

Захід відкрив директор Бібліотеки, історик Іван Сварник. У своєму виступі він розповів присутнім про фонди діаспорної літератури, особливості комплектування, відмітив, що це вже четверта книга п. Середницького, хіміка за професією, дослідника літератури української діаспори за покликанням, подарована Бібліотеці. На відміну від перших трьох, мілітарної тематики, четверта презентована його книга – це приватна історія, груповий портрет родини п. Ярослава Середницького, через призму життя якої відображаються трагічні події ХХ століття. Цінність і унікальність цього видання у використанні не лише спогадів, а й польських та радянських архівних документів, що робить книгу достовірною, а історичні події виразнішими й зрозумілими.

Автор книги Ярослав Середницький подякував усім, хто прийшов ушанувати головну героїню книги, це її учениці та знайомі, його тітку вчительку Людмилу (п. Льолю) Шемчук-Абсторську, яка попри нелегке життя, зберегла українську національну ідентичність та людську гідність поміж більшовицьким і польським, а згодом і радянським режимом. Пан Середницький ґрунтовно розповів про життя на кордоні між Галичиною і Волинню, що є новизною тематики, розкрив маловідомі, а подекуди й незнані не тільки пересічному читачеві факти «суб’єктивної історії»: про стосунки у змішаних родинах, тему польської військової колонізації, збройні конфлікти українських селян з колоністами, які розвинулися під час Другої світової війни. Виступ автора супроводжувався слайдами, які знайомили присутніх з родинними світлинами, що не ввійшли до книги. Завдяки цьому склалося враження, що складовою частиною презентації книги була зустріч учениць Людмили Олександрович.

З особливою теплотою відгукувалася про свою «дорогу вчительку» п. Богдана Лукавецька-Гасалюк, кандидатка медичних наук, професорка Львівського медичного університету, «духовна спадкоємиця» вчительки, яка у своєму виступі - через зворушливі, милі дрібнички, що закарбувалися у пам’яті зі шкільних років, характеризувала свого класного керівника, відзначаючи її високий професіоналізм, витончену інтелігентність та порядність, жертовність, непоказний патріотизм. Свої спогади медик підкріпила демонстрацією ролика, який красномовно свідчив про непересічну особистість улюбленої виховательки, порадниці, наставниці, володарки дитячих душ. Розповідь про чесноти вчительки Людмили Олександрович продовжив син її приятельки Юрій Шевченко.