В останній день вересня у великій читальній залі точилася розмова, пов’язана з ІІ Світовою війно. Адже Львів був першим нашим містом, де війна почалася вже 1 вересня. Об 11.45 німецька авіація бомбардувала аеродром на Скнилові, залізничний вузол, пошту, склади на Городоцькій, Левандівці, Клепарові. Німецькі літаки знижувалися до 500-метрової висоти й обстрілювали ангари й літаки з кулеметів. Загалом 1 вересня у Львові загинуло 83 особи, багато людей було поранено. Також авіанальоти на Львів продовжувалися 7 і 9 вересня, однак не такі масовані. Була зруйнована радіостанція, головний вокзал, Греко-католицької семінарія та ін.

Попри війну, Львів жив звичайним життям: працювали кінотеатри, до 10 вересня Великий театр (Оперний), у навчальних закладах почалися вступні. Про війну ж нагадувала велика кількість біженців (бл. 130 тис.). Львів’яни по-різному ставилися до війни. УНДО (М. Мудрий) закликала українців боронити Польщу. ОУН навпаки – сподівалася, що німці допоможуть відновити незалежність України. Містяни активно готувалися до оборони: на пл. Бернардинській, у Єзуїтському городі, під Цитаделлю копали укриття від нальотів. Військову оборону міста організував ген. Лянґнер. Під його командуванням були значні сили – 15 тис. вояків, бл. 1,5 тис офіцерів.За допомогою проф.. Бартеля створили батальйони Народної оборони, будувалася лінія оборони по Верещиці, На Городоцькій – барикади.

Німці підійшли до Львова 12 вересня, спробували прорватися по Городоцькій і дійшли майже до св. Ельжбети. Але втративши кілька танків і бронемашин,, відступили. Так само відбили наступ з боку Кульпаркова, Козельників, Голоська. Тоді німці майже повністю оточили Львів (крім дороги на Винники) й вимагали капітуляції. Успіхом поляків була контратака бригади Мачека, яка відбила Збоїська. Поляки сподівалися, що СРСР виступить на захист «братів-слов’ян». Однак 17 вересня, за пактом Молотова-Ріббентропа, Червона армія почала окупацію Галичини зі сходу. Частини комбрига Шарабурка дійшли до Винників. Там трапилася єдина сутичка з німцями. З обох сторін загинуло бл. 10 вояків, згоріло 6 од. техніки. Втручання вищих чинів обох армій зупинило конфлікт. Німці відійшли від міста. Ген. Гальдер назвав 20 вересня «днем ганьби німецького політичного керівництва».

Оборона Львова тривала до 22 вересня, коли місто здалося Червоній армії. Капітуляція передбачала вільний відхід польських вояків на Румунію. Однак комуністи інтернували солдатів, офіцерів відправили у фільтраційні табори й згодом (1940) знищили. Під Львовом розстріляли польських поліцейських. Так почався радянських терор проти галичан.