Перша цього року лекція Івана СВАРНИКА стосувалася найвідомішої (до 1939 р.) української щоденної газети «Діло», яку наші предки читали протягом майже 60 років (1880-1939). Починаючи розповідь, історик пояснив виникнення терміну (італ. gazetta – дрібна монета ХVІІ ст.) венеційського походження. З Венецією Львів мав тісні торговельні стосунки, а в Ринку навіть було консульство цього міста-держави. Однак прототип газети виник у давньому Римі, де сувої з міськими новинами поширювали серед консулів і шанованих громадян. Друкована газета виникла у Венеції, однак фахівці стверджують що вона народилася у Страсбурзі в перші роки ХVІІ ст. На наших теренах ще в к. ХVІ ст. були поширені рукописні «Новини», що пересилалися з міста в місто. А друкована (французька) «Gazette de Leopol» з’явилася 1786 р.

Газету «Діло» заснували у Львові молоді «народовці» (Ю. Романчук, І. Белей, В. Охримович та ін..) для того, щоб сприяти пробудженню національної свідомості суспільства і його консолідації навколо української ідеї. Назва була антитезою до москвофільського «Слова». Першим редактором(1880-1883) газети став Володимир Барвінський, поборник «органічної праці» для рідного народу, талановитий публіцист і письменник. Далі редакторами були І. Белей, В. Охримович, Л. Цегельський, 1908-1913 Я. Весоловський і В. Бачинський, далі В. Панейко. 1919 газету редагував Ф. Федорців, далі Д. Левицький, В. Охримович, а з 1927 В. Мудрий. Спочатку газета виходила двічі на тиждень, а з 1888 – щоденно. В період московської окупації Львова 1914-1915 газета виходила у Відні. Після захоплення Галичини Польщею 1919 газету закрили й вона виходила під різними назвами, і лише 1923 відновилася як «Діло».

Найважливішими проблемами, які порушувала газета, було відстоювання прав українців у публічній сфері (вибори до Галицького сейму й віденського парламенту, згодом до сейму Польщі), полеміка з політичними опонентами – москвофілами й польськими шовіністами, згодом з комуністами й націоналістами. Формально газета не була органом якоїсь партії, а неформально була трибуною УНДО – центристської національно-демократичної партії, яка провадила політичну боротьбу легальними методами. Однак газета активно відгукувалася на утиски української освіти, подавала великі репортажі з судових процесів 20-30-х років проти націоналістів (Бандери й товаришів, Мельника й товаришів), відгукувалася на теракти Січинського, замахи на Бабія, Голувку, Пєрацького, напад на пошту в Городку, «пацифікацію» та ін. Також пильно стежила за подіями в Радянському Союзі й на Радянській Україні. Розповідала про українізацію, досягнення культури й освіти, але й про репресії, голодомор, політичні процеси 30-х років, зокрема про заарештованих і засуджених галичан.

Чи не від заснування редакція звертала увагу галичан на світові та європейські події. Використовуючи доступ до міжнародних телеграфних і пресових агенцій, подавала політичні, воєнні, культурно-мистецькі новини з усього світу, дотримуючись принципу безсторонності.

Популярними були рубрики кримінальної та світської хроніки, літературно-мистецькі огляди, рецензії та ін.. «Діло» з додатками було європейським джерелом достовірної інформації для мільйонів українців.